"Ми йшли в УПА, щоб захистити свій народ від звірств НКВД"

— Герою Степанові Бандері тричі!

— Слава! Слава! Слава! — лунають вигуки на пр. Свободи у Львові 14 жовтня.

До 70-річчя Української повстанської армії центром міста пройшов "Марш слави УПА". Зібралися близько 500 чоловік.

— Марш організований, щоб люди зрозуміли: вони розмовляють українською, знають історію завдяки тому, що колись за це воювала УПА, — розповідає член товариства пошуку жертв війни "Пам'ять" Олександр Василюк, 57 років.

— Я прийшла вшанувати діда і його побратимів, — каже 40-річна Марія Кохан. На куртці має червоно-чорну стрічку. — Він вижив у війні, але помер у таборах у Сибіру. Сина взяла. Він розпитував про діда, а тут може побачити, як той одягався, чим займався.

27-річний Олександр Гавришков приїхав із Луганська спеціально на ці вихідні. Намагається говорити українською.

— У мене батьки радянської закалки, а я вийшов націоналістом. І в Червоній армії, і в УПА воювали українці, тому поважаю і одних, і других. Але в УПА йшли, бо відчували потребу, а в Червону армію змушували йти під дулом пістолета.

Перед пл. Ринок киянка 37-річна Тетяна Снігерьова показує 12-річному синові чоловіків у одностроях УПА.

— Видишь, сынок, это нацисты. Они хотят захватить власть в нашей стране, — каже. — Нас у школі вчили правдивої історії. Якщо зрадники із Західної України хлібом та сіллю зустрічали німців, то цьому немає прощення. А що Сталін заключав союз із Гітлером — такого нас не вчили. Я не впевнена, що таке було. Треба відрізняти правду від брехні, а у Львові — не вміють.

О 15.00 в лісопарку Зубра на околиці міста готують реконструкцію бою між УПА і НКВД. Збираються близько 2 тисяч глядачів.

— Зараз прийняли земельний закон, — каже Мирослав Павлів, 42 роки. — Землю продаватимуть, не питаючи громаду, а за київським наказом. Місцевих зганятимуть з їхньої території. Якщо це буде масово, то може початися збройна боротьба. Бо є принцип: "Знищуй того, хто знищує тебе".

За півгодини починається дійство. На полі — стрілянина, вибухають бомби, земля летить на 10 м угору.

— 1940-ві були складними, — говорить Мирон Покотило, 86 років. — Ми йшли в УПА, щоб захистити свій народ від звірств НКВД та поневірянь. Люди нас підтримували, давали харчі, переховували. Так само воювали з гестапівцями, що розстрілювали наших хлопців. Ми спершу думали, що німці допоможуть нам побудувати Україну, а вони робили те саме, що й комуністи. А з Червоною армією ми й не воювали, тільки з НКВДистами.

×