Політтехнолог 47-річний Сергій Гайдай призначає зустріч у своєму офісі в центрі Києва на вул. Костьольній. Тут розташоване агентство стратегічного планування "Гайдай.Ком", яке він очолює. При вході в під'їзд висить передвиборний плакат нардепа-"регіонала" Василя Горбаля. Хтось домалював йому на ліве око пов'язку, як у пірата.
Чому рейтинг Об'єднаної опозиції "Батьківщина" зараз значно нижчий, ніж сукупні голоси за Юлію Тимошенко та Арсенія Яценюка в першому турі президентських виборів? Тоді вони сумарно мали 32 відсотки.
— Арифметичного додавання в соціології не буває. Останнім часом бачимо, що то Партія регіонів випереджає на кілька відсотків Об'єднану опозицію, то навпаки. Однак і в тих, і в інших рейтинги невисокі. Залишилися прибічники, які голосують за них, не дивлячись ні на що. Це їхнє ядро.
Влада зробила чимало кроків, які не сприймає суспільство. Однак у опозиції прихильників не більшає.
— Є великий запас виборців, які перебувають у зоні "не визначився", "не піду на вибори". Питання: чому опозиція не бере цих людей? Проблема в тому, що за її лідерами тягнеться негативна історія. Українські політики, за окремими винятками, не виконують обіцянок. Тимошенко була серед тих, хто знаходився при владі з усіма необхідними повноваженнями. Але українці не можуть згадати нічого позитивного, що відбулося б тоді. Хоча за президента Ющенка і прем'єра Тимошенко була свобода, у людей зник страх перед владою.
За цієї влади страх з'явився. Якщо у виборчу кампанію до вас приходять люди бандитської зовнішності й кажуть, що відберуть земельний пай, виженуть з роботи, то вам є чого боятися. Це по всій Україні. Вся вертикаль влади теж боїться. Будь-який голова сільради, чиновник знаходиться під потужним пресом вищого чиновника, який теж під пресингом — центральної влади. Тому претензія до опозиції: чому не захистили те, що здобули?
Однак це не патова ситуація. Навіть зараз опозиціонери можуть виграти вибори. Вони мають голосно й чітко сказати: "Ми ті, хто змінить владу". Поки що такої заяви немає. Є декларативне гасло "Ми їх зупинимо". Порожні слова вже не працюють. Україна виховала свого виборця. Багато людей не голосуватиме за Яценюка чи Тимошенко, а от за зміну влади проголосували б. В Об'єднаної опозиції має бути стратегія, як саме змінити цю владу. Пояснити, що лише вони можуть набрати більшість у парламенті. І тільки така більшість — реальний механізм зміни влади. Але не брехати про імпічмент, що тільки наберемо 226, то його оголосимо. Треба сказати: є процедура і нам треба щонайменше отримати більшість, а це залежить від вас, виборців. Має бути план, який треба показати людям. А що нам сказала за останній час опозиція? Що вона об'єдналася. Це позитивний сигнал. До Тимошенко, Яценюка, Гриценка та інших є претензії. Але коли вони разом, то ці претензії розмиваються. Це вже команда, а її нам рідко показують. Друге повідомлення: в країні все погано. Це всім зрозуміло. Третє: їх треба зупинити. Але як зупинити, який план? Ті, хто не визначився, не хочуть голосувати за гасло й констатацію факту, що влада погана. А Об'єднана опозиція не робить наступного кроку. Їхня кампанія поки що зупинилася.
Її лідери розуміють це?
— Вважають, що розуміють. Але немає людини, яка б прийняла рішення, щоб вдихнути в кампанію новий зміст.
Чому опозиція проголосувала за Закон про вибори народних депутатів, повернувши мажоритарні округи? Тимошенко була проти. Гриценко одразу сказав, що опозиція вже програла вибори і Янукович ще більше контролюватиме парламент.
— Серед депутатів опозиції є багато тих, для кого вибори по мажоритарному округу вигідніші. Це гарантія присутності в Раді й незалежність від партійного керівництва. Я за те, щоб на наступні 10 років в Україні накласти мораторій на вибори за пропорційною системою і займатися лише мажоритаркою. Однак треба добряче відкоригувати закон по мажоритарці. Бо зараз це — змагання капіталів, а має бути змагання особистостей.
В Україні вже виховані хоча б по двоє достойних ідейних кандидатів на 450 округів?
— Справа не в конкретних людях, а в політичній системі. Тому я — за люстрацію. Половину політиків треба відправити по судових інстанціях, а половині заборонити займатися політикою, нехай повертаються в бізнес чи ще куди там. У політику має зайти нове покоління, яке рватиметься туди не за перерозподілом багатства, а за створенням великих проектів.
За який час можна було б "виростити" таких людей?
— Змінити країну можна за одну ніч. Так сталося в Грузії. І там уже виросло покоління, що не пам'ятає криміналу. Теперішня Грузія — країна суворого закону і дикої поваги до поліції.
Звідки взявся президент Саакашвілі? Він проломив двері в парламент разом з мітингувальниками і зайшов туди. Потім його обрали главою держави. Обрали, бо перед цим він проломив двері.
У нас теж можна змінити владу у такий спосіб?
— У Грузії владу взяли, скориставшись настроями людей. У нас після Майдану виявилося, що владу брали не для нас із вами, не для перетворення країни, а щоб продовжувати перерозподіляти багатства. Бандити, які мали сидіти в тюрмах, стали політичними партнерами. Втекли в Росію, відсиділися, а потім повернулися. Їм навіть грамоти давали, ордени вручали.
Чому ми вважаємо, що зробити це повинен хтось? Треба зважитися. І люди такі є. Їх не треба багато. В Грузії вистачило декількох. Хто, крім Ататюрка, був потрібен Туреччині? Вся імперія Олександра Македонського жила на мрії однієї людини.
Партія Віталія Кличка — наскільки опозиція?
— Якщо виходити з того, що його політична сила не при владі, то опозиція. Немає жодної української партії, яку сьогодні можна було б назвати справжньою опозицією. Ні "Батьківщину", ні Кличка. Навряд чи партія УДАР розуміє лозунги, написані на їхніх плакатах. Наприклад, про люстрацію. Вона передбачає, при повній зміні влади, попередників не допускати до неї. Всіх. Кличко йде в цю владу і повідомляє про люстрацію. Він сам себе люструватиме? А формулювання щодо корупціонерів у них просто смішне: звільнимо. Корупціонерів треба арештовувати, бо це — кримінальний злочин.
Добре чи погано, що Об'єднана опозиція не змогла домовитися з УДАРом про спільних мажоритарників?
— Кличку плюс, Об'єднаній опозиції — мінус. У першого з'являється своя незалежна гра, а в опозиції це відбирає голоси. Люди, які сьогодні готові проголосувати за УДАР, підтримали б її. Бо вони точно не за Партію регіонів.
Чому на певні округи опозиція виставила дуже слабких мажоритарників?
— Це — результат партійних інтриг. Виставляють не того, хто зможе перемогти, а хто зміг домовитися з тим, від кого залежало рішення. У справжній політиці такого бути не може. Тут важливий результат. Обирати, хто йде за яким округом, потрібно незалежно від партійних інтриг. Керуючись результатами соціологічних досліджень, оцінюючи ресурси кандидата. Наприклад, якщо в нього нуль рейтингу, але є кошти, його треба брати у список. Якщо він має гарний публічний імідж, як, наприклад, Микола Катеринчук — на мажоритарку. Дисципліна виникає, коли є абстрактна ідея, що скріплює. Якщо присутній особистий інтерес, ви ніколи не домовитеся.
Тимошенко закликала до ширшого об'єднання. Чи краще було б, якби до "Батьківщини" увійшли ще й УДАР, "Наша Україна", "Собор"?
— Звичайному українцю байдуже, скільки об'єдналося партій. Що треба говорити з екранів телевізорів? Раз нас багато, то маємо реальний шанс зібрати 226 депутатів, що дозволить сформувати більшість. А значить, оберемо в парламенті власного спікера. А це означає наш, а не президентський, порядок денний. Першим питанням тоді може бути вотум недовіри уряду Азарова. Президент зобов'язаний автоматично привести його у режим виконувача обов'язків. Таким чином прем'єр втрачає право підпису найважливіших документів. У Януковича щонайменше одне "щупальце" буде відрізане. Парламентська більшість зможе подати свого кандидата на главу уряду.
Тимошенко наполягала, щоб у списку були моральні авторитети. Однак їх там немає.
— Країна має обирати законодавців. Марія Матіос (другий номер у списку партії УДАР. — "ГПУ") пише книжки, а Таїсія Повалій (другий номер у списку Партії регіонів. — "ГПУ") — співає. З Кличком складніше, бо він заявив, що залишить бокс і займатиметься політикою. Інших неполітиків беруть до списку винятково як шоуменів. А нам у парламенті потрібні ті, хто пишуть закони. Не моральні авторитети, а ефективні політики.
Якби Юлія Тимошенко була на свободі, який би рейтинг мала "Батьківщина"?
— Тимошенко діяла б рішучіше. Відповідно, заяви були б голосніші, а рейтинг — вищий. Можливо, не було б об'єднання з Яценюком.
Чому у списку Об'єднаної опозиції практично немає нових облич?
— Політична система в Україні закрита. Навіть у Радянському Союзі були "соціальні ліфти". Народившись у селі, людина могла дорости до членства в політбюро. Це не залежало від того, хто її батьки, їхніх доходів. Сходинки були чітко визначені — треба пройти піонерію, комсомол, зайнятись громадською, профспілковою роботою. Далі — райкоми, міськкоми, обкоми. Людина могла побудувати партійну кар'єру. А зараз "ліфти" відсутні. Ви не зайдете в систему, якщо не маєте декілька мільйонів доларів для перемоги на виборах або впливових зв'язків. Тому 20 років одні й ті ж обличчя. От говорили, що Тігіпко — новий. Я сміявся. Бо скільки існує політика, стільки він там. Просто йшов і повертався. Або Королевська. Вона виникла на великих грошах своєї сім'ї. Але це не "соціальний ліфт", а можливості. У звичайних українців їх немає. Кличка можна назвати людиною зі сторони, яка, через свою недосвідченість, лізе туди, де його швидко змінять. А Яценюк — вихованець цієї системи. Він пройшов Крим, Рим і мідні труби. Тому і претензій до нього більше.
Якою має бути стратегія опозиції після виборів?
— Вони мають позбавити Януковича максимальної кількості повноважень. Тоді 2015 року є шанс легітимно змінити президента. Якщо більшість у парламенті буде в нинішньої влади, з надією на це можна попрощатися. Реалізовуватимуть найбрутальніший сценарій — вибори глави держави у Верховній Раді.
Який варіант імовірніший — більшість у новій Верховній Раді отримає влада чи опозиція?
— Владі недостатньо простої більшості, їй треба зібрати 300 голосів — щоб змінити Конституцію. Тому одним нардепам пропонуватимуть посади, інших — залякуватимуть.
Працював із Ющенком і Катеринчуком
Сергій Гайдай народився в Києві. Закінчив Одеське мореходне училище та океанологічний факультет тамтешнього гідрометеорологічного інституту.
Із кінця 1990-х займається виборчими кампаніями — в Україні та Росії.
Працював із Віктором Ющенком 2002 року на виборах до Верховної Ради та 2004-го — президента. 2006 року займався кампанією "Громадського активу Києва", що пройшов у столичну міську раду. 2008-го вів Миколу Катеринчука у мери Києва.
Одружений, дружина Ніна — океанолог. Виховують синів Антона й Данила.
Коментарі
87