— Арсений Петрович, возьмите морковку как символ президентской власти. Вручаю вам, — телеведучий 26-річний Олексій Дурнєв простягає 30-сантиметровий овоч керівнику фракції "Батьківщина" Арсенієві Яценюку.
Той у четвер приїхав у Вінницю на перший мітинг у рамках акції "Вставай, Україно!". До початку — 2 год. Яценюк бере морквину, усміхається і шепоче на вухо Дурнєву:
— Дивись, шоб я тобі її в ж..пу не засунув. Харашо?
Морквину віддає помічникові. Телеведучий дістає другу з целофану, хоче передати Яценюку. Двоє високих широкоплечих охоронців його відтискають.
О 14.00 з'їжджаються активісти з районів.
— За день до виїзду всім перевізникам пригрозили: як повезуть людей на мітинг — у них відберуть ліцензію. Наші з Літинського району пішли на хитрощі. Купили шість траурних вінків, чорні стрічки і сказали, що їдуть на похорон, — розповідає 43-річна Людмила Щербаківська з обласної організації "Батьківщини". — Більшість добиралися рейсовими автобусами.
Люди збираються біля кінотеатру "Росія". Дорогу, якою мають іти мітингувальники, відгороджують дорожніми конусами. "Свободівці" розгортають 40-метровий український прапор.
Під гіллям широкої ялини стоять двоє чоловіків. Тупцюють по шишках. 48-річний Петро Васюта жує шматок лимона. Він у шкіряній куртці та норковій шапці. 50-річний Валентин Бердніков вищий, надпиває коньяк із фляги:
— Сира погодка, можна заболіти. Дощ передавали.
На підмурок пам'ятника герою СРСР Іванові Бевзу спирається 65-річний Михайло Трачук із райцентру Літин. Читає книжку "Солдати удачі" Андрія Туманцева про російські вибори.
— Так воно й мало бути, щоб акції почалися з Вінниці. Це ж центр України, і якщо їх тут підтримають, то й Схід потягнеться проти Януковича. Тут опозиція в безпеці. Вінниця неугодна для влади, навєрно, вже 20 років, — каже. — Я добирався рейсовим автобусом, щоб мєнти не зупиняли. Жінка не пускала, то я тайно поїхав.
За квартал біля шести автобусів вишиковується сотня "беркутівців". О 16.30 розпочинається мітинг. Збираються близько 8 тис. людей. Кажуть, багато хто не прийшов через фальшиві листівки і повідомлення по обласному радіо, що мітинг призначили на 19 березня.
Рух транспорту перекривають. Колона йде до облдержадміністрації. Мітинг влаштовують на її сходах.
— 18 травня на всеукраїнському мітингу оголосимо імпічмент президенту, — каже 38-річний Арсеній Яценюк.
Поруч стоїть керівник "Свободи" Олег Тягнибок. Лідер УДАРу Віталій Кличко не приїхав — був за кордоном.
— Банду — геть! — вигукують присутні, аплодують.
— Пора Януковича забрати від корита, зажрався вже! — вигукує 70-річний Володимир Свотко.
Один із наймолодших учасників 9-річний Данило Кіутківський стоїть біля лідерів із плакатом "Свободу дяді Юрі і тьоті Юлі". Слова виведені червоним фломастером, не зовсім рівними буквами.
— Я прийшов сюди з дєдушкою, плакат писав сам, — розказує Данило. — Считаю, що президент погано зробив, що ні за що посадив тьотю Юлю і дядю Юру. Їх треба відпустити.
У п'ятницю лідери опозиції поїхали в Ужгород. У місті — снігопад і -5°С. Дме сильний вітер. Люди кутаються у шарфи. Гуртуються.
— Маю зуба на Януковича, тому прийшла сюди, — розповідає Олена Уманець. Стоїть у компанії літніх подруг. Із сумки виймає конверт — відповідь від Адміністрації президента. — Янукович казав: "Почую кожного". Але у слові "почую", навєрно, треба одну букву замінити — "ч" на "х". Я зверталася до нього — писала, чому моя дитина має платити за послуги стоматолога у державній поліклініці? Але замість відповіді получила отписку, — показує листа. — Чому ми маємо це терпіти?
Поруч стоїть чоловік. На шиї в нього портрет Юлії Тимошенко, вирізаний із календаря часів помаранчевої революції, на голові — капюшон куртки.
— У мене сьогодні день народження, кстаті. Народився 15 березня 1939 року, коли на Закарпатті тривали бої між січовиками і венграми, — каже Олег Стецишин. — 74 роки виповнилося. Жінку дома оставив гостину робити, бо в шостій годині родичі зайдуть, а сам на мітинг вийшов. Сьогодні якраз той момент, коли треба добиватися, щоб цій людині, — тицяє пальцем у портрет на шиї, — дати волю. Янукович забрав "Межигір'я" і знаходиться на волі, а Юля Володимирівна у таку зимову стужу, як сьогодні, забезпечувала Україну і Європу газом, щоб ми не замерзли. То чому вона має сидіти?
Під Ляльковим театром ховаються від вітру четверо жінок. Затуляють шарфами обличчя.
— Вийшла в город і почула, що мітинг. Рішила йти. Якщо ця банда лишиться при владі ще хоч на півроку і якщо запровадять продажу землі, то китайці будуть у нас ґаздувати. А наші діти — у китайців за тарілку супу робити, — голосно говорить Марія Січка.
Близько 16.00 розгортають транспаранти: "Юлі волю", "За справедливі зарплати", "За достойну пенсію". Люди піднімають прапори, рушають через пішохідний міст до пл. Шандора Петефі. Вигукують: "Зека геть!", "Комуняку — на гілляку!" Біля готелю "Олд Континент" із натовпом зустрічаються Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок. Їх обступають люди.
— Було важко добиратися до вас — купа снігу, страшні аварії. Але важливо, що добралися кілька тисяч людей. Вони прийшли сказати своє "ні" Януковичу, — говорить Яценюк. — Люди перестали боятися.
Натовп жвавішає: "Зе-ка — геть!", "Зе-ка — геть!".
До Яценюка підбігає циган. Намагається вхопити його за рукав, щось говорить.
— Та заберіть ви його, йолки-палки! — просить охоронця, який іде поруч. Той відводить цигана вбік.
— Арсеній Петрович, ми земляки, — жінка у рудій шубі бере Яценюка за рукав пальта.
— Ви з Буковини? — усміхається лідер "Батьківщини".
— Моя мама з Чернівців.
— Удачі вам, — Яценюк наздоганяє Тягнибока.
Біля пам'ятника Тарасові Шевченку починається мітинг.
— У парламенті з'явилася сильна опозиція, і тепер Янукович уже не контролює парламент, — говорить Яценюк. — Наше завдання — добитися дострокових президентських виборів і наше завдання — перемогти.
— Україна проголошена давно, але ми не маємо сьогодні держави. Маємо так званий данєцкий кримінально-олігархічний клан, банду, яка просочилася до влади і керує на свій лад, — говорить 44-річний Олег Тягнибок. — Ми маємо зробити такі кроки: висловити імпічмент президенту, не допустити реваншу диктатури.
Акція закінчується о 17.30. На заметеній снігом сходинці біля пам'ятника залишаються два автомобільні килимки. Їх стелили під ноги Яценюку та Тягнибоку.
— Ну шо, йдем на мітинг? — запитує один чоловік іншого на просп. Свободи у Львові. У суботу п'ють каву з пластикових стаканчиків.
— Чого? Тих крикунів Яценюка і Тягнибока слухати? Дай мені мікрофон, я і сам добре кричати вмію, — відсьорбує каву другий.
На вулиці -4°С, кругом купи нагорнутого з проїжджої частини снігу. Під пам'ятником Шевченку збираються люди. З колонок лунає пісня "Лента за лентою патроны подавай". Стоїть великий екран.
— Ну да, Кличко не приїхав, — махає головою перший. — Не вуличний він пацан, аристократія. Йому ліпше за кордоном переговори вести, ніж на мітингах виступати.
Прихильники опозиції збираються біля університету ім. Франка. За 30 хв. рушають по вул. Коперника до пам'ятника Шевченку.
— "Свобода" прийде — порядок наведе! — намагається скандувати жінка років 50 у чорних окулярах з яскраво нафарбованими губами.
Її підтримують недовго. З магазинів виходять продавці, фотографують на мобільні. Присутніх — близько 5 тис.
На головній сцені отець мовить "Отче наш", усі повторюють.
— Ми хочемо радитися з вами. Хіба неправильно ми зробили, коли блокували трибуну і добилися поіменного голосування? — запитує Тягнибок.
— Правильно! — гуде натовп.
— Хіба неправильно робили, коли домоглися української мови у Верховній Раді?
— Пра-а-а-вильно! — реве площа.
— Він що, зомбує народ? — затягується сигаретою чоловік років 35 на бордюрі.
Біля кіоску групами збираються студенти, когось чекають.
— Певно, по бабло підуть, — киває в їхній бік 24-річний Сергій. Подає руку дівчині, щоб та переступила кучугури. — Ми колись, як за Юльку ходили мітингувати, потім тоже так збиралися, видзвонювали організаторів, щоб ті заплатили. Вони, правда, любили трубки не брати, — сміється.
На завершення мітингу лунає Гімн України. Чоловіки знімають шапки. Кілька хлопців не витягують рук із кишень.
"Вдруге люди не вийдуть"
Люди готові зараз масово вийти на вулицю, однак їм бракує іскри, вважає політолог 38-річний Олександр Палій:
— 28 відсотків українців готові брати участь в акціях протесту, за опитуваннями. Це дуже багато. Тепер опозиціонери повинні лише взяти все під свій контроль, спілкуватися з людьми, не боятися їх, іти в народ. Головне завдання: на Сході та Півдні країни продемонструвати свою адекватність до ситуації. Невелика проблема усунути режим. Але лідери опозиції мають показати, що в них у голові, що робитимуть, коли отримають владу. Тоді їх зрозуміють, почують і підтримають.
Акції опозиції — спонтанні і непродумані, говорить політтехнолог 40-річний Денис Богуш:
— У Вінниці вийшли 10 тисяч людей, постояли на холодному повітрі, й що далі? Яким буде перший, другий крок опозиції — не зрозуміли. Опозиціонери кажуть, що будуть дострокові вибори. Але у них для цього не вистачить сил. Для чого тоді сіпати людей? Удруге ті вже не вийдуть, якщо не побачать результату своєї дії зараз.
1 
1
Коментарі
35