— З часу, коли я вперше заявив про намір стати ініціатором партії новітнього зразка, до мене надійшли чотири різні пропозиції про купівлю документів уже зареєстрованих партій. Ціну називали — 40–50 тисяч доларів. Мовляв, чого ви собі голову морочите? Категорично ні, — говорить 53-річний Роман Безсмертний.
Зустрічаємося 31 січня в його офісі на вул. Гончара у столиці. Напередодні він подав документи у Центральну виборчу комісію для участі в президентських виборах. Згодом його зареєстрували. Балотуватиметься як самовисуванець. Його рішення підтримали учасники установчих зборів партії "РУХ+380".
В Україні більшість партій лідерського типу. Ви заявили, що "РУХ+380" буде інакшим. На яких принципах будуватимете політсилу?
— Знаєте, скільки в Україні сьогодні політичних партій? Трохи більше як 350. Я їх називаю не інакше, ніж 350 імітацій. От назвіть мені хоч одну, яка не є партією вождя, не є бізнес-проектом або структурою закритого типу. Усі вони вибудувані для одного корисного мотиву — прийти до влади і там між собою розподіляти ресурси.
Але партія в класичному розумінні — це посередник між людиною і владою. Це також кузня управлінських кадрів. Для мене принципово вибудувати абсолютно іншу модель партії. На установчих зборах "РУХ+380" я свідомо кілька разів наголошував: боронь Боже, щоб на мене дивилися як на партійного вождя. Я лише ініціатор створення партії. Структура "РУХ+380" будується за горизонтальним принципом. Ми від самого початку відкидаємо оце підпорядкування за зразком "я начальник — ти дурак". Головна мета партії — отримати владу як інструмент, який дозволить поставити людину у центр уваги. Держава має дбати про людину, а не займатися самозабезпеченням.
Як виникла назва "РУХ+380"?
— Ну, по-перше, рух — це чудово. Це те, що молодіжною мовою називається "двіж". Мені здається, що більшість політиків встигли оббрехати майже всі слова. Що не візьми — на всьому або радянщина, або вантаж брехні, або невиправдані надії. Комбінація +380 спершу багатьом незрозуміла. Але ж це міжнародний код України. Так нашу державу бачать у сучасному оцифрованому світі.
Вважаю, що така назва запам'ятовується, є сучасною. І дуже добре вказує, до чого ми маємо рухатися — до Великої України зі знаком плюс.
Однією з найбільших загроз у Європі та світі називають популістів. Люди ведуться на гарні обіцянки. Ви у своїй програмі не пропонуєте швидких рішень. Не боїтеся, що люди не оцінять ідеї, з якими йдете на вибори?
— Мій похід у президенти — виклик злодіям, брехунам, популістам та грошовим мішкам. Буває таке, що до мене приходять люди і кажуть: "Романе Петровичу, ну пообіцяйте, наприклад, знизити тарифи у кілька разів. Переверніть стіл або влаштуйте мордобій, скажіть гостре слівце на камеру, пообіцяйте людям списати всі комунальні борги. Це ж додає рейтингу". Я ніколи на таке не піду. Вибудував для себе певну шкалу зла. На першому місці там злодії, які працюють на державних посадах. На другому — брехуни. На третьому — популісти. Політики-популісти говорять солодку неправду, яка веде країну до трагедії. Бачу, до якої біди всі вони ведуть державу, стояти осторонь не можу.
Моя задача — об'єднати людей і пояснити їм, що вибір між злодієм і брехуном в принципі неприпустимий.
У моїй програмі Маніфест "Про майбутнє" виписаний шлях, яким треба йти. Я маю досвід, знання, характер для прийняття жорстких рішень і готовий відповідати за свої дії.
Чому нема ваших рекламних білбордів?
— Вважаю, що в умовах війни аморально смітити грошима та витрачати їх на борди і телевізійну рекламу. Прекрасно знаю всі розцінки: за декілька платних хвилин на телебаченні можна купити трикімнатну квартиру у новобудові Києва. Ті, кого ви бачите в рекламних роликах чи на бордах, мішками заносять гроші у відповідні кабінети. Я переконаний: щоб донести свою позицію, потрібно спілкуватися з людьми.
Де берете гроші на розбудову партії?
— Під час поїздок по всій Україні я завжди відкрито називав прізвища людей, які допомагали. Це не олігархи, а люди середнього класу, які заробили статки власною працею і розумом. Зараз от треба було внести грошову заставу для реєстрації кандидатом у президенти. На установчих зборах партії я оприлюднив номер картки. Найбільший внесок був 140 тисяч, найменший — 1 гривня. Загалом на картку було перераховано майже 2,8 мільйона гривень.
Щодо партії, то вона робить ставку на середній клас. Лобіюватиме інтереси людей, які фізичною та розумовою працею заробляють гроші. Наше завдання — зробити все, щоб олігархат як система політичного управління державою зник. Недопустимо, щоб чотири чоловіки з-за кордону керували Українською державою. Вони мають кілька паспортів і Україна для них — лише територія для заробітку.
Які найбільші виклики зараз стоять перед Україною?
— Війна. Корупція. Злидні. Безпека. Маємо проблеми з армією, у тому числі як наслідок корупції в системі фінансування, забезпечення.
Які зміни потрібні для зростання в економіці?
— Найперше — подолання корупції. Друге — однакові правила гри для людей справи. Третє — справедливий суд. Четверте — подолання бідності через створення нових робочих місць. П'яте — питання безпеки, в тому числі для бізнесу. Влада докерувалася до того, що значення слова "рейдер" знають бабусі у вимираючих селах.
Треба мотивувати бізнес, вести розмови з його представниками. Відкоригувати законодавство. Треба створити такі умови, щоб наші люди повернулися із заробітків. Розмір оплати праці має мотивувати людей залишатися на рідній землі.
Головне завдання держави — не заважати людям справи. Мене дратує, коли людина заробила три копійки, а її обдерли на 10. Хто захоче працювати в таких умовах? Ніхто.
У вашій програмі одним зі шляхів зміцнення наших позицій у регіоні є створення військово-політичного союзу держав Балто-Чорноморського регіону. Як це зробити, якщо у нас непрості відносини з країнами-сусідами?
— А це в тому числі механізм вирішення проблеми. Втім, давайте по порядку. Сьогодні Росія прийшла по Україну, а вже завтра може прийти по Угорщину, Литву, Німеччину, Францію і так далі. Отруєння в Лондоні — це також привіт зі словами "Ми прийдемо і до вас". Вони вже у Венесуелі. У Сирії. Де сьогодні немає Росії? І що вона принесла? Треба об'єднатися проти спільного ворога. Бо втрати у 50 мільйонів під час Другої світової можуть здатися квіточками.
Як повернути Крим і Донбас?
— Треба розділяти Крим, Донбас і Азов. У часі та інструментах — це різні речі. Нам необхідна сучасна боєздатна армія. Сила у нинішньому тисячолітті — це фактор стримування.
По Донбасу конче треба вести діалог з мирним населенням, яке, по суті, перебуває там у заручниках. Має бути програма відселення всіх, хто хоче звідти виїхати. Це стосується і Криму. Тільки на півострові треба вести діалог з тими, хто відчуває себе громадянином України. Й окремо орієнтуватися на кримських татар.
По Азову об'єктом роботи має бути Міжнародний морський трибунал і Міжнародний морський суд. Десятки разів у світі подібні ситуації вирішували. Це важка юридична робота.
Нам потрібен час. Стільки, щоб збудувати армію, яка здатна протистояти будь-якому агресору. За день це все не робиться. Хочемо чи ні, треба вести діалог з Росією — хоча б заради звільнення заручників.
Частину ми здатні зробити власними зусиллями. У чомусь попросимо допомоги. Але не можна ставитися до ситуації так, що ви там на Заході нам усе забезпечте, а ми тут трохи постараємося.
Вирощує овочі і фрукти у власному дворі
Роман Безсмертний одружений з 47-річною Тетяною Мокріді. Виховують четверо дітей. Подружжя має будинок з садом та городом.
— Я викладаю в університеті. Отримую близько 20 тисяч. Перед тим, як почати виборчу кампанію в президенти, консультував багатьох українських підприємців, іноземні фонди, бізнес-структури. Окремі європейські структури запрошували мене як фахівця з питань війни та миру на Донбасі, — каже Роман Петрович. Сам обробляє землю.
— Картопля, морква, цибуля, часник — усе своє. Але на цьому не так багато зекономиш. Діти їли яблука до кінця січня. Потім перестали. А ще залишилося ящиків 40. Місяці два робитиму їм сік. Варимо узвар.
Безсмертний був народним депутатом чотирьох скликань, представником президента в парламенті, віце-прем'єр-міністром із питань адміністративно-територіальної реформи, заступником голови Секретаріату президента, послом України в Білорусі та представником України в політичній підгрупі на переговорах у Мінську. Один з авторів Конституції 1996 року.
2 
1
Коментарі