— Люба, тримай сильніше, а то порозсипається, — просить 26-річний Олег свою дівчину 25-річну Катерину. Та тримає мішок, до якого зсипаємо сніг на Європейській площі в Києві. Повні відносимо до нової барикади перед входом до Українського дому.
Сніг біля сходів до арки Дружби народів збирають нас п'ятеро. Ще двоє — носять.
Двоє киян, 43-річний Ігор та Валентин, 32 роки, орудують лопатами та льодорубами. Олег насипає сніг у мішок.
— Ми вдень на роботі, а вечором сюди. Навіть не передіваючись зразу їду. Є таке відчуття, що ми причетні до великих подій, а я просиджую час на роботі. Хоч так помагатиму, — каже Олег. Він високий, чисто виголений. Одягнений у чорний плащ, на ногах лаковані гостроносі черевики. — Тут почуваєшся сильним. Працюю з усіма.
Мішок наповнюється за 10 хв. Перехожі постійно питають, куди нести. Європейська площа вся завалена.
— До Українського дому, хлопці, несіть, там ніби ще треба, — відповідає Ігор.
Хлопці всміхаються, мовчки закидають на плечі ношу, бредуть до будівлі. Навколо неї зводять барикаду.
— А мені є що сказати Януковичу. Наприклад, "дякую". Я, крім розваг, доти нічим не цікавилася. В інтернеті шукала, де можна подивитися смішні картинки, куди піти на вечірку, — розповідає Катерина. Вона у шубі, на ногах високі чоботи. — А тепер весь час дивлюся новини. Дуже хочеться, щоб наших парнів не били, не викрадали.
За годину збираємо з десяток мішків. Постійно підходять люди, пропонують підмінити. Олег віддає лопату кремезному чоловікові в касці та бронежилеті.
— Холодно, хоч порухаємся. Коли мєнтів викурили з Українського дому, там повний капєц був: стільки пляшок з-під горіляки я хіба після весілля бачив, — говорить той. Називається дядьком Петром із Тульчина, що на Вінниччині. — Мені з Кличком удалося поговорити — моцний на вигляд хлопець, але якийсь мягкий такий.
— Та то він іще не привик на себе брати думки людей. Не може сказати, що їм робити. Але згодний — виглядає ефектно: здоровий, із вольовим подбородком, — Олег підкурює цигарку. — Він міг би бути хорошим президентом. Головне, щоб навчив своїх підлеглих работать і бив їх за це нещадно.
— Та не треба такого президента. Треба, щоб "Правий сектор" став партією. Вони хоч і націоналюги, але тримали би тих депутатів у формі. Щось не так — зразу дубінкою в голову, — починає сперечатись Ігор. Доти мовчки згрібав сніг. — Неділю тому познайомився з кількома хлопцями звідти — нормальні люди.
— Головне, щоб не перетворили все на новий рейх. Там є хлопці, готові до методів фюрера. Вони добрі на вулиці, а як до власті дорвуться — можуть бути проблеми, — перебиває всіх дядько Петро. — Зачем тут новий нацизм?
За півгодини снігу на площі немає. Несемо лопати та порожні мішки, складаємо під стінами готелю "Дніпро".
2 
1
Коментарі