"Майбутнє хитке, і влада ним не керує" - Рибачук

 

Із 53-річним Олегом Рибачуком, колишнім головою Секретаріату президента Ющенка, зустрічаємося в кафе в Пасажі біля Хрещатика. На ньому джинси, смугастий светр і жилетка-"дутик", барвистий шарф.

— Мене дивують донецькі, — говорить Олег Борисович. — Янукович мені розповідав 2006 року, який Кучма дурень, що садив Тимошенко. Казав: "Ми знаємо, як із нею чинити, — треба її просто ігнорувати". Виявляється, влада отуплює, — Рибачук розводить руками. — Я, правда, цього не відчув, — сміється. — Дуже мало був на посаді.

Який діагноз поставите теперішній команді?

— Неадекватність. А за цим ідуть неправильні дії. От зараз криза в Греції набагато страшніша за українську. Що робить грецька влада? Закликає до національного порозуміння. Формує уряд національної єдності. Прем'єр, хоч і має вотум довіри, відмовляється від посади. Він готовий заради Греції не триматися крісла, а навіть віддати його опозиції. Що робить наша влада? Усе захопила й нікому нічого зробити не дає.

Чи допрацює Янукович президентський термін?

— Українці вичерпали всі свої запаси. Якщо буде різке економічне погіршення, до кожної родини ввірвуться бідність, брак елементарних речей. Їхня реакція буде непередбачувана. Тобто перспективи Януковича залежать не від нього, а від фінансової стабільності та стану зовнішніх ринків, де уряд Азарова позичає гроші. Якщо не буде де позичати — все розвалиться.

На які поступки мали би піти Янукович і влада, щоб залишитися на плаву?

— Потрібно мати клепку в голові, аби розуміти, що насправді відбувається. Я не бачу ані людей, які могли б донести цю інформацію Януковичу, ані зацікавлених груп впливу. Бо тим групам, які є, — наче пороблено. Я спілкувався з "регіоналами" найвищого рівня — вони кажуть, що кожна з груп має перед очима тільки гроші, перерозподіл фінансових потоків і "розсадку" на них своїх людей. Їх не цікавить, що буде з партією, президентом, країною. Вони не прораховують ані кроку. Майбутнє хитке, і влада ним не керує. Конструктивного сценарію в Україні зараз нема. Ані від влади, ані від опозиції.

Українці розуміють, що систему треба міняти докорінно?

— Спочатку треба вибудувати альтернативу системі. З цим завжди були проблеми. Ще за два роки до Майдану я дав Ющенкові статтю, суть якої "президент — головний кадровик країни". Він опирався, але я наполіг, щоби прочитав. Потім Ющенко питає: "І що ти цим хочеш сказати?" Говорю, треба думати, з ким будете, коли виграєте президентські вибори. Адже всю вашу Хоружівку знаю як п'ять пальців. Він розізлився: "Ти що? На другий день після падіння режиму десятки тисяч нових європейських українців прийдуть до влади". Він не сприймав за обов'язок сформувати нову команду. Бачив свою місію лише в тому, щоб дати людям демократію, а тоді все піде саме собою, ринок відрегулює. Але не ті люди попали на посади.

Тоді я зробив висновок: якщо хочеш щось змінити, починай із людей. Скільки серед нас є таких, які не взяли би, скажімо, мільйон доларів хабара? А 10? А 100 мільйонів?

Януковичу не можна закинути, що він — поганий кадровик.

— І в чому полягає його підбір кадрів? Беруть тих, хто народився в Макіївці. Результат — партія одного регіону з колосальною некомпетентністю. Вертикаль влади — це як труби, по яких має щось розумне текти. Але, крім готівки, цими трубами нічого не проходить. Проблем не вирішують.

Ходять балачки про реформи, однак їх не видно. Чому?

— Реформа — це інше функціонування влади на рівні структури, механізму ухвалення рішень. Потрібна цілковита прозорість. Перед тим, як ухвалити якесь рішення, в Європі з'являється проект, його проговорюють у владі, опозиції, в суспільстві. Тоді виписують чистовик і лише потім ухвалюють. Проекти указів Адміністрації президента мають за два тижні вивішувати на її сайті. В Україні ж, коли виходить указ, про нього ніхто нічого доти не чув.

Із чого треба починати?

— Із базових речей. Якщо хочеш боротися з корупцією, потрібно людям краще платити, а не утворювати різні "антикорупційні бюро". Треба мінімум регулювання і вільна преса. Преса має виступати у ролі своєрідної прокуратури. Будь-яка публікація мусить бути підставою для порушення справи. Так відбувається на Заході. Міністр потрапив у скандал — за два дні подає у відставку, а тоді йде розслідування.

Чому скрізь криза, а Польща вистояла і піднялася? Бо це країна мільйонів дрібних незалежних власників. Вони не дають хабарів, не годують поліцію. Їх неможливо зламати, бо вони працюють у реальному секторі: гроші — товар — гроші. А в нас абсолютно свідомо знищують малий і середній бізнес.

Влада стверджує, що розпочала боротьбу проти корупції.

— Колосальна проблема Януковича — "Межигір'я". Він каже: "Руки пообриваю за корупцію, ноги" — то починай зі своїх рук і ніг. Твій син за твого президентства відразу ввійшов до сотні найбагатших людей країни. Не можна боротися з чужою корупцією, а свою не чіпати.

Тобто система замкнулася й змінити щось неможливо?

— Українське суспільство зневірене, та не залякане. Одного великого Майдану не буде. Але щодня по селах, містечках відбуваються малі майданчики. Люди захищають десь свою українську школу, десь виганяють податківців, десь студенти акції роблять. Країна перетворюється на суцільну мережу таких майданчиків.

У нашому суспільстві нема такого фізичного страху, який відчуваю в Москві. Будь-хто з російського істеблішменту міняється на обличчі й замовкає, коли мова заходить про Путіна-Медведєва. У них не заведено не лише жартувати на тему влади, а й узагалі про це говорити. Українці — протилежність. Я нещодавно зустрічався з одним індійським дипломатом. Він каже: "У нас до 1990-х були ті самі настрої, як зараз в Україні. Ви стоїте на порозі фантастичних змін".

×