Четвер, 29 січня 2009 17:09

"Люди можуть вийти на майдани"

Автор: фото: Андрій ЄЛОВІКОВ
   Колишній голова уряду Вітольд Фокін каже, що нинішніх високопосадовців не турбує доля держави. Вони переймаються лише власним майбутнім
Колишній голова уряду Вітольд Фокін каже, що нинішніх високопосадовців не турбує доля держави. Вони переймаються лише власним майбутнім

Першому прем"єр-міністрові незалежної України Вітольду Фокіну 76 років. Але він щодня грає в теніс і плаває в басейні.

— Зараз я однорукий, — жартує він під час розмови по телефону. Напередодні екс-прем"єр потягнув м"яз під час гри. Тож мусить відвідувати лікаря.

Фокін працює на другому поверсі одного з корпусів Київського політехнічного інституту на Печерську. Там його Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв"язків України з Російською Федерацією. Двері невеличкої приймальні оббиті шкірозамінником, під стіною — холодильник "Дніпро", недорогі меблі та сучасна офісна техніка.

— Учора вже писав, — говорить секретарка Фокіна про його травму.

9.00. В екс-прем"єра триває зустріч. Невдовзі він звільняється, запрошує в кабінет. Там невеликий робочий стіл і довгий — для переговорів. У кутку стоїть диван. Фокін бере кілька аркушів і ручку.

За часів вашого прем"єрства були такі війни з Росією, як нещодавно по газу?

— За радянських часів відчувалося доброзичливе суперництво, без ворожнечі. Особливо помітним воно ставало під час затвердження планових показників. Ми діяли як шахісти, що заради перемоги не гребують і зівком суперника. Бувало, що й хитрували, у допустимих межах. А після набуття незалежності, у період розподілу спадщини СРСР, Єльцина оточували здебільшого молоді, революційно налаштовані реформатори. Тож ми практично завжди досягали своєї мети.

Пригадую переговори щодо газу з Туркменбаші. Ми зачинилися в кімнаті. Він не дуже розбирався в газових справах. Зрештою ми домовилися, ударили по руках. Він одяг на мене якийсь золотавий халат, і ми пішли оголосити результат. Я виходжу і кажу, що домовилися за транзит по 32 центи. Раптом їхній міністр енергетики підбігає до Туркменбаші: "Шановний Сапармурат, та ви що? Ми ж з вами домовлялися!" А Ніязов: "А я й забув!" Повертається до мене і каже: давайте поставимо ціну за транзит 45 центів, бо Україна — багата, а ми — бідні. Отаке наївне обґрунтовування було.

Росіяни також не завжди з радістю згадують про вас...

— Серед російських колег у мене й зараз чимало друзів. А коли недобрим словом згадує мене Гайдар, то я сприймаю це як комплімент на адресу українського прем"єра. Про це свідчить і такий факт. Коли в серпні 1991 року після Фороської ізоляції Горбачов повернувся до Москви, саме мені він зателефонував і сказав: "Зараз у мене в кабінеті всі перші особи республік. Ми обговорюємо кандидатуру на посаду голови уряду країни. Одностайно названо ваше прізвище. Прилітайте завтра, в понеділок, займайте кабінет Павлова і беріться до справи". Майже не вагаючись я запитав: "Михайле Сергійовичу, пробачте, але хто вам сказав, що я ваш прибічник?". Відповідь була після тривалої паузи: "Принаймні я не помилився — ви чесна людина. А Кравчук виявився правий". Я питаю, чи він був проти. Ні. Він сказав, що Фокін —хороша кандидатура, але з України не поїде.

У чому була причина недавньої газової війни між Росією та Україною?

— Війна — це надто сильно сказано. Прикрий міждержавний конфлікт. Таємна війна між першими особами нашої держави набула відкритої форми, — Вітольд Павлович малює коло і розділяє його навпіл. — У нас президент і прем"єр-міністр не знаходять спільної мови. У цьому треба шукати відповідь. Соромно і гірко. До того ж Україна була не найкращим партнером для Росії. Хронічна заборгованість, невизнання пені, несанкціонований відбір газу, сумнівний реекспорт. Кому це сподобається?

Хто переміг?

— Програли обидві сторони. Та й навряд чи конфлікт вичерпано. Надто непевною виглядала на прес-конференції пані прем"єр. Вона наполягала на середньорічній ціні 228 доларів за 1000 кубічних метрів газу. Але ухилялася від визнання ціни, за якою будемо розраховуватися в першому кварталі. А це 360 доларів — удвічі дорожче, ніж торік. Бо треба врахувати податок на додану вартість і витрати на транспортування газу. До того ж мало не вдвічі дорожчим буде долар. Для окремих галузей промисловості ціна за новою угодою буде непідйомною.

Це або витончений спосіб поцупити газ, або система його транспортування перебуває в незадовільному технічному стані

Мені шкода Юлію Володимирівну. Вона ж сама себе підставляє. Обіцяє те, що від неї не залежить. Навіщо? Зробила свою справу так, як змогла. Хто спромігся зробити це краще? Усунуто посередника "РосУкрЕнерго"? А чим кращим буде "Газпромзбут"? Тим, що обслуговуватиме іншу команду? "РосУкрЕнерго" мав підтримку і в Москві, і в Києві. Міг домовлятися без гострих проблем.

Під час розповіді Фокін постійно пише цифри, обводить їх кружками, з"єднує стрілками. Поступово списує три сторінки.

Чи не програла наша влада інформаційно? Бо росіяни постійно оголошували свою думку про хід переговорів, а українські президент і прем"єр мовчали.

— Вони обрали не найгірший вихід. Про що було говорити? Їм випало грати поганими картами: Україна відмовилася від транспорту газу на Європу за схемою, запропонованою "Газпромом", бо це зашкодило б великим індустріальним регіонам. Але кого це турбує? Це наші проблеми. Тепер стосовно технологічного газу. За європейським досвідом, витрати на обслуговування транспортної системи становлять 1–2 відсотки від обсягу прокачуваного газу. Звідки взялося 8–9, на яких наполягав "Нафтогаз"? Це або витончений спосіб поцупити газ, або в такому незадовільному технічному стані перебуває система транспортування.

У вас є затримка з пенсією?

— Немає. Але мене тривожить доля людей, які мають жалюгідну пенсію. Он Міжнародний валютний фонд запропонував Україні понад 16 мільярдів доларів кредиту. Натомість вимагав припинити зростання соціальних виплат, у тому числі пенсій і зарплат бюджетників. Це при некерованій інфляції! Уряд погодився з цим. То як назвати такий уряд?

Чи так уже був потрібен цей кредит? Намагалися начебто зміцнити золотовалютний резерв і утримати від дефолту банківську систему. А насправді отримали перший транш 4 мільярди доларів. Одночасно Нацбанк виділив 37 мільярдів гривень на підтримку банків. В Україні близько 100 солідних банків, але 30 мільярдів отримали лише 10 із них. Вони і скупили на Міжбанківській біржі 4 мільярди доларів за ціною 5,5 гривень за долар. Потім курс виріс і ці ж банки випустили у продаж долари, але вже за ціною 8,9 гривень. Як реагувати на таку аферу? За значно менші гріхи знімали з роботи і притягали до кримінальної відповідальності, а з голови Національного банку пана Стельмаха — як із гусака вода.

Стельмах довгі роки був правою рукою Ющенка в Нацбанку і нині є його ставлеником. Можливо, тому президент його не звільняє?

— А як же з принципом: "Закон один для всіх"?

Чи можливі масові протести, якщо економічна ситуація і далі погіршуватиметься?

— Ви подивіться, що робиться у традиційно спокійній Прибалтиці. Це ж такі врівноважені, витримані люди. Незабаром щось подібне може початися і в Україні. Доведені до краю люди перестають бути людьми. На майдани вийдуть не платні статисти, завезені зі Львова чи Донецька, а шаленіючий у відчаї народ. А можливий дефолт, тобто невиконання фінансових зобов"язань державою і банками, може стати останньою краплею.

Розмова триває 1,5 год. Вітольд Павлович зауважує, що не поїхав через це на іншу зустріч. Однак додає, що йому було цікаво.

— Мій досвід зараз нікому не потрібен, — із гіркотою зазначає наприкінці розмови. — Я не скаржуся, у мене немає амбіцій. Просто дивуюся. Самі ж не вміють! То чому не спитати? От ми в минулому році створили раду старійшин на чолі з Кравчуком. Для чого? Я про себе скажу: мені не треба ні слави, ні зарплати. Я б із задоволенням зустрівся з кимсь із керівників країни, міністерств і порадив. Але якби ж їх турбувала доля держави. А кожен із них переймається лише власним майбутнім.

1932, 25 жовтня — Вітольд Фокін народився в селі Новомиколаївка Запорізької області

1954 — закінчив Дніпропетровський гірничий інститут

1963 — заступник начальника комбінату "Донбасантрацит"

1972 — заступник голови Держплану УРСР

1987 — голова Держплану УРСР

1990 — голова Ради Міністрів України

1991 — народний депутат України

1993 — створив і очолює Міжнародний фонд гуманітарних і економічних зв"язків України й Росії

Одружений. Має двох дітей, двох онуків і правнука

Зараз ви читаєте новину «"Люди можуть вийти на майдани"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода