Голова партії "Християнсько-демократичний союз" 50-річний Володимир Стретович не працює в одному приміщенні з рештою партійців. Офіс ХДС — на вул. Богдана Хмельницького, а лідер має окремий — на Печерську.
Коли кореспонденти "ГПУ" під"їжджають, Стретович саме виходить із магазину оптики, що в сусідньому з офісом будинку. Тримає візитку магазину, на якій записана ціна окулярів — "1339 грн".
У кабінеті нардепа гарний ремонт із вишуканими панелями з темного дерева. На стінах великі картини. Над робочим столом копія полотна Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Стретович каже, що перед фотографуванням має причесатися. Підходить до дверцят шафи праворуч від столу — за ними вхід до ванної кімнати. За хвилину повертається.
Як виник конфлікт між Секретаріатом президента і Юрієм Луценком?
— Тепер уже не можна сказати, що це єдина команда, як було ще рік тому. Ввечері після з"їзду "Нашої України" у серпні ми сиділи всі разом у ресторані "Курені": Віктор Балога, Юрій Луценко, Давид Жванія. Тоді Олександр Омельченко нас ще медом пригощав. Мудрували, як усе складеться. Але не минуло й року, а це вже дало тріщину.
Чому?
— Президент неодноразово підкреслював, що Луценко тяжіє до підтримки Тимошенко, хоча це не зовсім відповідає дійсності. А не надто хочуть мати керівника силового відомства з іншою точкою зору, ніж у Секретаріаті президента. Тому виникла ідея політично добити Луценка. Щоб показати, хто в домі хазяїн.
Що думаєте про конфлікт із Давидом Жванією?
— Я повинен стати на захист президента, бо йдуть удари нижче пояса. Ніхто не може сьогодні сказати, як усе було, і що було з отруєнням. Але 6 вересня 2004 року Ющенко вже хворів. Це був пленарний тиждень. У нас була призначена зустріч із ним як із керівником фракції, але Ющенко в парламенті не з"явився. Хвороба настала саме 5 вересня.
Я йому прямо кажу: "Ти — ГРУшник"
Місяць тому на засіданні групи "Народна самооборона" ми просили Жванію, щоб він більше жодного слова не говорив на президента. Щоб залагодив конфлікт. Але наступного дня з"явилося його інтерв"ю, потім ще одне. Товариських засобів впливу на нього немає. У цій ситуації президент залишається сам на сам зі Жванією. Руками помічників намагається позбавити свого вчорашнього соратника, людину, яка хрестила його дітей, громадянства. Чи правильно це?
Тоді на засіданні Жванія сказав: "Я розумію, про що йдеться, і бачу ситуацію, яка складається навколо мене. Тут дещо глибше, ніж те, що вам здається на перший погляд". А далі ситуація стала некерованою.
БЮТ намагається позбавити Ігоря Рибакова мандата за вихід із коаліції. Як решта нардепів це сприймають?
— У нас аналогічна ситуація з колишнім "самооборонцем" Юрієм Бутом. Я говорив Луценкові, що треба скликати з"їзд і поступити відповідним чином. Але ми взяли паузу, щоб подивитися на результат дій БЮТу щодо Рибакова.
Конституційний суд практично визнав, що вихід із коаліції рівнозначний виходу з фракції. Бо саме вони формують коаліцію, а невходження до фракції означає втрату мандата. Тобто депутат відмовляє фракції у виконанні зобов"язань, за які виборці обрали його за списком політичної сили. Мандат довіри виборців не виправданий. Тому позиція БЮТу є цілком правовою.
Чому Луценко взяв Бута у список?
— Я протестував усіма фібрами душі. Тим більше, коли мені сказали, як Бут потрапив у список.
А як він потрапив?
— Не відповім на це запитання. Я знаю, хто був задіяний при механізмі впровадження його у список "Народної самооборони". Але під час отримання депутатського посвідчення я запитав Бута: "Хто такий? Що закінчував?" Він каже: "Командное училище им. Верховного Совета РСФСР". А я йому прямо: "Ти — ГРУшник, козачок засланий. Май на увазі, що ми тебе швидко розкусимо".
Ви говорили з Луценком про те, як Бут опинився у списку?
— Я і скандалив із ним. Але Луценко сказав, що Бут харизматична людина, тяжіє до церкви — Московського патріархату. У нас була гостра дискусія. Те, що сталося — необачність Юрія Віталійовича.
А після виходу Бута з коаліції ви нагадували Луценкові про ту дискусію?
— А що говорити? У кожного сміливця вистачає хоробрості чіпати мертвого тигра за хвіст. Не треба добивати. Але він усвідомлює, що це — його поразка. Я бачив Луценка через годину після виходу Бута з коаліції. По ньому було видно, що йому досить докорів сумління. Я нічого не казав.
Партія регіонів нині поза владою. Вони говорять, що незадоволені ставленням уряду до їхнього бізнесу.
— Сьогодні 175 депутатів із "Регіонів" мають можливість захистити будь-який бізнес. Але те, що їм не вистачає повноважень, щоб вершити політику, — факт. І найближчим часом навряд чи з"явиться. Бо я не переконаний, що вдасться завершити бліцкриг із широкою коаліцією.
Вони хочуть перейти до двопартійної системи, піднявши прохідний бар"єр. Зробити опозицію другою владою. Тоді на багато десятиліть забудьте про Україну.
Один із лідерів Партії регіонів Андрій Клюєв заявив, що наступні президентські вибори "будуть битвою не на життя, а на смерть".
— Ну, в нього є достатньо інформації, щоб таке заявляти. Буде боротьба за те, чи покаже Україна свою національну самобутність, чи перетвориться на сировинний придаток до великої-могучої Росії.
Сьогодні важко говорити, хто виграє. Кожен із наших трьох лідерів має по третині прихильників, хоча президент — трохи менше. Їм треба переконати ще третину, щоб отримати більшість.
Стретович дивиться на годинник. Каже, що запізнюється на зібрання "Народної самооборони". Вирішуємо продовжити інтерв"ю в машині. Біля офісу стоїть джип "Тойота RAV4". На його задньому склі — приклеєний трикутничок із жіночою туфелькою.
Ви у пробках стоїте?
— Стою, обурююсь. Оцінив роботу своїх колишніх водіїв — я був тричі головою комітету і мав службовий автомобіль із водіями. Тепер немає такої можливості. Бізнесів немає. Тому сам за кермом. І розумію, як нервують водії у київських заторах.
Кілька тижнів тому у Верховній Раді розглядали законопроект про збільшення відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Чому він не пройшов?
— Це було перше засідання після того, як Бут і Рибаков вийшли з коаліції. "Регіонали" вирішили довести, що її не існує. Проголосували 223 депутати. Не вистачило трьох голосів. А в результаті — країна продовжує страждати. Провалили ще й законопроект "Про підвищення престижності шахтарської праці". "Регіонали" внесли його, лобіювали. А тоді не проголосували. Ну, повний абзац!
Чи погоджуєтеся з тим, що нині у парламенті кілька людей вирішують усе, а решта депутатів лише по команді тиснуть на кнопки?
— Мене це не стосується. І є велика група депутатів, які не "кнопкодави". А на таких перетворює депутатів пропорційна система виборів. Бо вони не проходять конкурентного відбору всередині політичної організації. У виборчий список потрапляють такі, як Рибаков і Бут. Але відповідальність за них несуть керівники політичних сил.
Продають місця у списках?
— Продають. Можу розповісти, як один із представників політичної сили приїхав до керівника приміського району Києва і каже: "Я заплатив за мандат п"ять мільйонів доларів. Тому дайте мені 10 гектарів землі. Я її продам і відіб"ю собі гроші, бо інакше будуть проблеми". Той каже, що в мене немає землі. Тоді в нього дійсно почалися проблеми: депутатські листи, запити.
З якої фракції депутат?
— Із Блоку Юлії Тимошенко. За іронією долі, це депутат із комітету, в якому я працюю (у комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності працюють п"ять "бютівців": Андрій Кожем"якін, Юрій Прокопчук, Ігор Рибаков, Ігор Савченко та Віктор Швець. — "ГПУ"). Непримітний такий, нічим не вирізняється. Тихенький, низенький. Але прийшов і кулаком по столу. Це на відео записали і мені все показали: "Я — депутат такий-то, я все знаю!.."
Чому ж ви не передали це до прокуратури?
— А в нас є прокуратура? Що ви таке говорите? Прокурора повинні боятися всі, хто порушує закон. А він має любити всіх, якщо вони не порушують закон.
Таке враження, що завтрашнього дня вже не буде. Усім властьімущим треба негайно нажитися. Якби чотири роки тому, коли я починав агітувати за Віктора Ющенка, і хтось сказав мені, що буде така ситуація, я м"яко кажучи, обурився б. Час показав, як же я помилявся…
1958 року, 19 травня — Володимир Стретович народився в селі Забране Малинського району на Житомирщині
1983 — закінчив юридичний факультет КДУ ім. Тараса Шевченка
1989 — кандидат юридичних наук
1994 — президент Світового Конгресу українських юристів
1998 — голова партії "Християнсько-демократичний союз"
1994, 2002, 2006, 2007 — обирався до Верховної Ради. Востаннє — за квотою "Народної самооборони" у списку НУ-НС
Одружений. Виховує двох доньок
2 
1
Коментарі