Відставка Олександра Квіташвілі не здивувала в Україні нікого. Не тому, що вона була аж такою очікуваною — тобто посланець братньої Грузії виявився гіршим міністром охорони здоров'я, ніж будь хто з попередників, чи поступається в умінні будь-кому з наступників.
І не тому не здивувала, що ми починаємо звикати до звільнення легіонерів. До Квіташвілі український уряд покинули перший заступник міністра економічного розвитку й торгівлі "німець" Олександр Боровик та радник міністра економічного розвитку й торгівлі естонка Яніка Мерило.
Шанованих іноземних фахівців було кинуто в управлінську річку в таких правових і фінансово-економічних умовах, що практично всі вони приречені на неуспіх. І це в кращому випадку. Кажу це до того, що ідея залучення на найвищі керівні посади імпортних фахівців для України не нова. Її, приміром, активно практикував Янукович. Із тою різницею, що кермувати він запрошував виключно росіян. Чим це для нас завершилося, відомо.
Петро Порошенко, на відміну від попередника, залучає легіонерів європейського штибу. Шкоди від них очікувати, начебто, не доводиться. А от стосовно користі… Хоч як переконуйте — не зможе й найдосвідченіший капітан привести корабель до Європи, якщо довірена йому команда, замість гребти у бік ЄС, гребе під себе.
Адже що найперше закидають Олександрові Квіташвілі? Не зміг приборкати корупцію всередині галузі, поламати схеми відкатів, унаслідок чого ціни на ліки сягають хмар. Хоча за нинішнього зрощення влади й капіталу та беззубого судочинства це завдання навряд чи можна було вважати реальним. Ризикну навіть припустити: прихід Квіташвілі ще дужче розпалив фармацевтичну мафію — вона просто насміхалася над потугами чесного міністра.
Петро Олексійович розуміє ситуацію не гірше за нас. Але й далі не полишає спроб заманити до Києва того чи іншого відомого у світі фахівця. Он і американського сенатора МакКейна агітував собі в радники з реформ. Хоча наперед знав, яку цей щирий друг України дав би йому пораду: здолати корупцію.
Проте вершинною, на мою думку, стала адресована США заява генерального прокурора України. Віктор Шокін попросив американських колег долучитися до розслідування фактів корупції в ГПУ. Попросив почистити найвище наглядове відомство країни. Що це, як не абсолютна капітуляція перед "всесильним" злом! І хіба не наївно після цього вимагати від Шокіна очищення судової гілки влади, яка стала для суспільства уособленням чи не абсолютного зла?
Натоптаний скотиною гній і наповнені за зиму нужники ніхто й ніколи за господаря у селах не вичищав. Не вичистить і держаних установ. Залучення для цієї роботи чужинців — не більше, ніж імітація необхідного процесу.
Навіщо наш президент грає в цю гру, зрозуміло. У такий спосіб він демонструє вірність європейському курсові й прагне зміцнити міжнародний авторитет України. А ще — певною мірою перекладає на європейців відповідальність за ймовірні провали. От бачите, мовляв, яка у нас складна ситуація — навіть ваші спеціалісти не впоралися.
Та боюся, виграш України закінчиться з останнім легіонером, який покине уряд. Адже всі вони, дослідивши ситуацію зсередини, в один голос засвідчать: українська влада не має ані політичної волі, ані бажання боротися зі своєю годувальницею — корупцією.
І європейці зрозуміють: їх ошукали.
І тоді з друзів у нас залишиться тільки Росія.
Тьфу-тьфу, щоб не наврочити.
2 
1
Коментарі
1