До будинку уряду на вул. Грушевського під'їжджає "швидка". У вівторок праворуч біля шлагбаума сидять п'ятеро чорнобильців із орденами та медалями на грудях. Двоє — в інвалідних візках. На головах пов'язки "голодую". Лікар і дві медсестри підходять до одного — Анатолія Міщенюка. У нього бліде обличчя, голова відкинута назад, очі заплющені. Міряють тиск та попід руки ведуть до машини.
Члени "Спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району Києва" оголосили голодування 1 липня. "Швидку" викликають щодня, але їхати в лікарню відмовляються. Вимагають виконання рішення судів. Приходили сюди й попередні два роки.
— По закону, инвалидам первой группы положено 10 минимальных пенсий, второй — восемь и третьей — шесть, — розповідає голова спілки, інвалід першої групи 63-річний Сергій Красильніков.
Він сидить у візку, в якому поруччя перев'язане зеленою ізоляційною стрічкою. Голодує з першого дня. Має виразку шлунка та загострення після інсульту. Йому чотири рази викликали "швидку". Красильніков отримує 1529 грн пенсії. Його двоє дітей вчаться в інституті.
— Янукович говорит: вот мы чернобыльцам-инвалидам обеспечим благостостояние, улучшим. Действительно улучшили — все забрали, — запалює цигарку та з насолодою затягується. — Мы не буяним, не кричим про "злочинців". Ми пока просим. Азаров говорит: требуют только террористы. Мы не террористы. Мы те, благодаря которым они здесь работают.
До чорнобильців підходять дві жінки, дістають термоси з чаєм. Бувають тут щодня. Крім чаю, голодувальники п'ють негазовану воду. Загалом позмінно тут 45 мітингувальників.
— Если я не могу себе позволить ничего купить, лекарства проколоть, так какая разница, дома я буду умирать или здесь? — продовжує Красильніков і опускає голову. — Никогда не думал, что придется бомжевать под Кабмином. Ну сколько мы тут еще протянем? Неделю. От силы — две.
— А мені ніхто нічого і не обіщав, — каже 56-річний Володимир Сидоренко. Він в інвалідному візку, одягнений у сині спортивні штани та піджак.
За спинами голодувальників — загорнуті у поліетилен ковдри та куртки, кілька пакетів із термосами. Кажуть, міліціонери дозволяють їм спати з першої ночі до шостої ранку. Для цього чорнобильці розстилають плівку і кладуть матраци. Вкриваються пуховими ковдрами. Потім речі наказують згортати.
Іще двоє напівлежачи дрімають на дачних стільцях. Поряд мостяться кілька жінок.
— У меня муж чернобыльцем был, — говорить 70-річна Лідія Богданова. Вона у світлому костюмі з рожевою брошкою. — Умер восемь лет назад. Судился, потому что снизили пенсию в два раза, и не дожил до последнего суда. Я была на своей пенсии, а в прошлом году подала на перерасчет. У меня 1500 гривен. Обидно, конечно. Он работал машинистом тепловоза. Два тепловоза оставил зараженными, — голос починає тремтіти. Відвертається, втирає хустинкою сльози. — Не могу спокойно вспоминать.
Накрапає дощ. Чорнобильці на стільцях прокидаються, дістають з-за спини дві великі пляжні барвисті парасольки. Решта — звичайні.
До голодувальників підходять кілька чоловіків і жінок у ділових костюмах. Їх обступають усі присутні. Щойно у Кабінеті Міністрів завершилася нарада робочої групи щодо їхнього питання. Чиновники обіцяють із наступного дня почати вирішувати проблему. Першими у списку — п'ятеро чорнобильців. Потім залагоджуватимуть справи решти 40.
— Завтра мы хотим встретиться, — запевняє заступник голови міськдержадміністрації 55-річний Віктор Корж. Він у світлому картатому костюмі, волосся охайно зачесане. — Переговорим еще раз о наших возможностях: что можем сделать с учетом ваших пожеланиях. И попробуем разрулить ситуацию. Хотя говорю сразу — ряд вопросов решены не будут.
— Мы 16 дней голодаем, — під'їжджає на візку Красильніков.
— Я вам предлагал это прекратить. Давайте мы вас положим пролечиться, — пропонує чиновник. — Все, что в нашей компетенции — решим. Договорились? А по пенсиям будет представитель Минсоцполитики.
— По квартирам я сразу все выяснила (дехто з чорнобильців стоїть у черзі на житло. — "ГПУ"),— говорить заступник голови Святошинського району Наталія Казенко, 54 років. — Это же не шутка. Это же все отслеживает Арбузов. Каждый день ему дают информацию. А вот вопрос перерасчета пенсии — это на уровне этого здания, — показує на будівлю Кабміну. — Завтра всех будут вызывать в горадминистрацию и с каждым отдельно работать. Готовьтесь.
— Ну что за власть такая, что ничего решить не может, — каже Красильніков, коли чиновники йдуть.
П'ятеро чорнобильців залишаються. Решта розходяться до ранку.
1 
1
Коментарі
3