Ексклюзиви
середа, 23 грудня 2009 10:47

Іван Сподаренко відчував близьку смерть

Автор: фото: Андрій ШМАТОВ
  Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко прощається з нардепом-”нунсівцем” Іваном Сподаренком. Із покійним він товаришував останні дев’ять років
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко прощається з нардепом-”нунсівцем” Іваном Сподаренком. Із покійним він товаришував останні дев’ять років

У четвер не стало найстаршого депутата, члена блоку НУ-НС 78-річного Івана Сподаренка. Лікарі припускають, у нього міг відірватися тромб. За два дні до цього Івана Васильовича виписали з лікарні, де лежав із хворим серцем.

— Його стільки лікували у "Феофанії", що не стали й вскритіє робити, — розповідає на похороні друг покійного 79-річний Євген Олещук. — Останні роки Іван Васильович хворів. Переніс інфаркт, інсульти. Доки не зліг у лікарню, 12 років працював без вихідних і відпусток у "Сільських вістях". У вівторок прийшов у редакцію на годину. Поговорили, а потім попросив мене знайти його заступника Володимира Біленка. Вони навчалися в університеті. А я не знайшов його в редакції. Він каже: "Ну, передаси йому, що я попрощатися хотів". Ніколи так не казав.

Сподаренко 36 років пропрацював у газеті "Сільські вісті". У понеділок у приміщенні видавництва "Преса України" планували організувати прощання з померлим. Однак через негоду перенесли церемонію у клуб Кабміну.


Зранку при вході роздають присвячений Іванові Сподаренку спецвипуск "Сільських вістей". На першій шпальті — співчуття президента Віктора Ющенка, прем"єра Юлії Тимошенко, голови Верховної Ради Володимира Литвина.

Серед зали виставляють труну. Поряд у коробках п"ять орденів. Покійний — у костюмі, обкладений жовтими та червоними трояндами. Підборіддя та щоки посірілі. Руки накриті білою хустиною. У залі чути солодкуватий запах від живих квітів.

У його кімнатці побували всі відомі політики за винятком Кучми

Для родичів ставлять п"ять рядів стільців. Удова 77-річна Валентина Корніївна за день жодного разу не заплакала. Попрощатися з батьком приходять син 54-річний Василь і донька 51-річна Наталія та четверо онуків. 53-річна Ірина не змогла приїхати.

— Батько був добрий, не вмів заздрити, — каже заплакана Наталія. — Працював до останнього. Навіть у "Феофанії" заважав своїй сусідці за стіною — постійно дивився новини, політичні передачі.

До труни черга друзів і знайомих.

— Два скликання Сподаренко був депутатом від нашої партії, — кладе покійному вісім червоних троянд лідер Соцпартії 65-річний Олександр Мороз. — На виборах 2007 року він зробив демарш неправильний — пішов у НУ-НС. Але перед смертю всі рівні. Тому зараз це не має значення.

Прощається з померлим заступниця Мороза 52-річна Валентина Семенюк-Самсоненко:

— Для мене Іван Васильович був як батько. Навіть коли відійшов від Соцпартії, ми постійно говорили по телефону. Я щойно сказала синові, онукам, що вони повинні продовжити дідову справу.

Із трояндами заходить міністр внутрішніх справ 45-річний Юрій Луценко. Він товаришував з Іваном Васильовичем дев"ять років. Луценко — член наглядової ради "Сільських вістей". Цілує покійного в лоб, кілька хвилин мовчки дивиться на нього. Цілує всю родину Сподаренків.

— Усе буде добре, — каже дружині.

— Я майже кожного тижня бував у нього, — розповідає "ГПУ". — По кісточкам розбирали політичну ситуацію у країні. Він був чудовим сповідником. У його кімнатці в редакції побували всі відомі політики — Плющ, Кравчук, Мороз, Ющенко, Тимошенко. За винятком Кучми, який хотів закрити газету.

Підіймає окуляри та втирає пальцем сльози. Плаче, коли про покійного говорять інші.


Труну з тілом перевозять автобусом до собору Михайлівського золотоверхого монастиря в центрі Києва. Владика Димитрій проводить відспівування. Онуки померлого весь час плачуть.

— Кого відспівують? — питають відвідувачі собору.

— Якогось депутата, — відказує служка.

Після церемонії труну закривають. Везуть на Байкове кладовище на ділянку N33. Там уже чекає нардеп-"нунсівець" 52-річний Юрій Кармазін.

— Так і не з"їздили востаннє на риболовлю, — каже. — А був же міцний, здоровий до останніх років. Сильно здав, коли його почали морально знищувати, коли газету хотіли закрити. Не хочу говорити, хто це робив. Цій людині ще з цим жити.

Над покійним читають молитви. Із домовини виймають квіти та опускають у могилу.

— Поїдемо на обід, проводимо вже до кінця. Віддамо шану Івану Васильовичу, — перемовляються в натовпі.

Друзів і знайомих перевозять автобусами на поминки до їдальні Кабміну на вул. Шовковичній. Зо 250 гостей сідають за чотири довгих столи з кутею, пиріжками, м"ясною нарізкою, рибою, салатом із кукурудзою та крабовими паличками. Потім офіціанти приносять голубці, борщ і картоплю з котлетами.

Зараз ви читаєте новину «Іван Сподаренко відчував близьку смерть». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути