"Якщо під час війни людина не дозволяє собі іноді радіти — її вже вбили"

2018 року Хмельницький увійшов до трійки лідерів серед обласних центрів, за індексом демократичності. Експерти Українського незалежного центру політичних досліджень оцінювали можливості жителів впливати на ухвалення рішень місцевими органами влади.

Торік Хмельницький визнали найбезпечнішим обласним центром країни. Соціологи Інституту суспільно-економічних досліджень порівнювали міста за кількістю злочинів і за думкою самих городян.

— Кажуть, я все в місті роблю для дітей, бо сам маю трьох, — міський голова Хмельницького 37-річний Олександр Симчишин зустрічає у кабінеті. — Мабуть, це так. З 2016-го ми збудували чи добудували 11 навчальних закладів. А для кого ж робити? Дітям хочеться ходити у яскраву розфарбовану школу, батькам — знати, що їхні діти навчаються в нормальних умовах. Із вікон не тягне, штукатурка не падає.

Ми заїхали до міста з боку Старокостянтинова. Вулиця Свободи — нова, рівна. Майже через усе місто. Звідки гроші?

— Той ремонт — поточний суцільним методом, він — недорогий. Знімаємо верхній шар асфальту і замінюємо новим. Основу не чіпаємо. Маємо якісну дорогу в рази дешевшу, ніж якби ремонтували капітально.

Економите?

— Це рішення — не бажання зекономити, а необхідність. Дозволяє відремонтувати більше доріг за одні й ті ж гроші. За три роки оновили понад 10 відсотків усіх шляхів. У рази більше, ніж робили раніше. Однак інші дороги залишаються в поганому стані, деякі не мають покриття.

За три роки у місті встановили майже сотні дитячих і тренажерних майданчиків.

— Двори біля будинків не мають лякати людей привидами радянського минулого — 100 ра­зів пофарбованими перекошеними гойдалками. Повинні бути красиві та функціональні. Поряд із дитячими майданчиками встановлюємо вуличні тренажери. Думали, для дітей і молоді. Виявилося, більше для літніх. Де їм ще займатися фізкультурою? У тренажерний зал не підеш, удома — купа справ.

Ви заборонили батьківські внески у фонди шкіл. Це працює?

— Так. Буває, що хтось уперто мене "не чує". Але, як дізнаюся про це — розмова коротка. Останнім часом подібних повідомлень майже немає. Люди звикають. Деякі батьки, правда, хочуть для дітей все і одразу. Не розуміють, що ми — не чарівники. Але якщо бажають щось купити у свій клас — не забороняємо.

Що робите для літніх?

— Відкрили Університет третього віку. В ньому пенсіонери навчаються шити, танцювати, освоюють комп'ютер, вивчають іноземну мову. По їхніх очах на випускних видно: щасливі люди, в них починається нове життя.

З матеріального — збільшуємо надбавки до пенсії тим, хто цього потребує, виплачуємо матеріальну допомогу.

Як діє програма "Ліки на тумбочку" (найнеобхідніші медичні препарати купує міська рада. — ГПУ)?

— Працює. Як і безкоштовна допомога в травмпункті, обстеження на магнітно-резонансній томографії. Цього року вперше з казни міста оплатили медикаменти для породіль — природні пологи, кесарів розтин. Жінкам не доводиться витрачатися на препарати. Купили реанімаційне обладнання для новонароджених, апарати ультразвукової діагностики для міської лікарні та поліклініки №2, кисневий концентратор — для дитячої лікарні.

Головні лікарі кажуть: "Якби медицину такими обсягами фінансували й раніше — мали б уже лікарні європейського рівня". Поки що йдемо до цього.

Хворобам краще запобігати.

— У цьому напрямку теж працюємо. За два роки побудували 16 спортивних майданчиків, капітально відремонтували стадіон "Локомотив", легкоатлетичний комплекс — на центральному стадіоні. Розпочинаємо будівництво Палацу спорту. До кінця року плануємо встановити ще п'ять спортивних пришкільних і внутрішньодворових майданчиків. Підтримуємо професійний спорт: платимо стипендії спортсменам, тренерам, фінансуємо команди. Але головний акцент робимо на фізкультурі — діти мають рости здоровими. Який хлопчик сидітиме за комп'ютером, якщо в сусідньому дворі буде сучасне поле зі штучним покриттям для гри у футбол, баскетбол, волейбол?

Люди скаржаться, що забагато грошей витрачаєте на фестивалі.

— Усім не вгодиш. Маємо глобальні цілі — домогтися, щоб Хмельницький став популярний серед туристів і, щоб тут було престижно жити. До цього ведуть, в тому числі — фестивалі.

Під час війни?

— Якщо під час війни людина не дозволяє собі іноді радіти — її вже вбили. Ми маємо робити життя людей яскравим, насиченим культурними подіями. Виховувати пристрасть до якісних мистецьких речей. Цього року провели фестивалі Rock&Buh, "Республіка", джазовий. Виставки, допрем'єрні покази фільмів, фестиваль вуличних танців, концерти. Місто прокидається від культурного сну. Раніше цього не було.

Бо не було відповідних місць?

— Так, зокрема. Не було інсталяцій-парасоль біля кінотеатру "Планета", нової привокзальної площі, площі Свободи з сучасними фонтанами, відремонтованих прибудинкових територій, облаштованого Дендропарку. Це все з'явилося за рік.

Також нарікають, що зрубуєте багато дерев.

— Це кажуть ті, хто цим не цікавиться. Ми зрізаємо ­аварійні дерева, взамін садимо молоді. Двічі проводили акції, під час яких висаджували по 1000 дерев, організовуємо толоки. Оформляємо документацію під існуючі парки так, щоб їх не забудували. Визначаємо нові парки і сквери. 2019 року почнемо благоустрій скверу на вулиці Степана Бандери.

Звідки берете на все гроші?

— У бізнесу. Він їх сам віддає — у вигляді податків. Це головне джерело наповнення міського бюджету. Робимо все можливе, щоб підприємцям було комфортно в нас працювати. Прокладаємо на всіх ринках водогони, каналізації. Встановили податкові пільги для частини підприємців. Через них багато бізнесменів, які працювали у Хмельницькому, а були зареєстровані в інших містах, перереєструвалися до нас.

Уперше в місто зайшли справді потужні інвестори. А це — нові робочі місця, наповнення бюджету. Створили комунальну установу "Агенція розвитку міста". Вона супроводжує інвесторів, представляє потенціал Хмельницького на Все­українському та міжнародному рівнях.

Мер проводить вулицями міста. Показує недавно посаджені дерева, облаштовані сквери. Дорогою його перестріває жінка, вручає лист-звернення.

— Чергова скарга на забудовника, — каже Олександр Симчишин. — Люди купують квартири в неперевірених забудовників, а потім не можуть заселитися. Бо немає газу, води, світла. Тоді йдуть до мера. Хоча мали б звернутися до юриста ще до того, як підписувати договір.

Часто приймаєте звернення на ходу?

— Щодня. На вулиці, в соцмережах, на гарячу лінію. Маємо багато каналів комунікації.

Як дієте, якщо отримали повідомлення про комунальну проблему?

— Оперативно повідомляю відповідального за цю ділянку роботи, ставлю часові рамки. В моїй команді всі мають працювати на 100 відсот­ків, тримати темп.

Команда не видихнеться?

— Цього не боюся. Не визнаю інакшої роботи, ніж на повну віддачу. Оточую себе такими ж. Ми прийшли на посади не в кабінетах грітися. Ще до виборів напрацювали план, який повинен бути Хмельницький. Маємо реалізувати його. Інакше розчаруємося самі в собі.

74 жителі Хмельницького із кожних ста пишаються своїм містом. До 2015 року таких було вдвічі менше.

Із дружиною виховують трьох синів

Олександр Симчишин народився в селі Йосипівка Старосинявського району Хмельницької області. Батько Сергій Васильович — інженер, матір Галина Григорівна — вчитель української мови. Закінчив школу із золотою медаллю, став найкращим студентом історичного факультету Кам'янець-Подільського державного університету ім. Івана Огієн­ка. Кандидат історичних наук.

— У дитинстві мріяв бути професійним футболістом, — каже Олександр Симчишин. — Із часом переріс цю мрію.

Працював доцентом кафедри правознавства і деканом економіко-правового факультету Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Був депутатом Хмельницької міської ради, першим заступником голови обласної держадміністрації.

Член Всеукраїнського об'єднання "Свобода".

На виборах міського голови Хмельницького 25 жовтня 2015 року набрав 60,3% голосів.

Із дружиною Світланою у шлюбі 15 років. Виховують синів Олександра, Святослава і Ростислава.

×