У вівторок увечері голодувальники під Українським домом у центрі Києві оголосили вимоги до влади. Головна з них — до 12.00 13 липня скасувати закон "Про засади державної мовної політики". Також хочуть, аби покарали авторів закону й депутатів, які з порушенням Конституції ухвалили його. Таке вирішили на засіданні комітету учасників акції протесту.
Близько 19.00 під Українським домом збираються 12 письменників та поетів: Василь Шкляр, Макс Кідрук, Олена Захарченко, Анна Малігон, Галина Ткачук, Сергій Пантюк, Олена Степаненко, Світлана Богдан, Ірина Шувалова, Артем Захарченко, В'ячеслав Левицький і Андрій Деркач. Приносять книжки, підписують їх та складають на пластиковий стіл із написом "Публічна бібліотека".
Біля сходів монтують сцену, ставлять два мікрофони. Послухати літераторів збираються близько 400 осіб. На верхній частині сходів дві жінки роздають плов у пластикових тарілках. 15-літровий баняк з'їдають за 20 хв.
— Удома готувала. Я тут із першого дня. Спершу ходила додому тільки покупатися, їжу приносили інші. А сьогодні вирішила зготувати. Три години варила, — говорить Ганна Білан, 45 років. Накидає плов у тарілки дерев'яною ложкою. Збоку на ній випалено "Холодний Яр" — подарунок жителів Черкащини. — Вони такий добрий куліш привезли! А коли верталися назад, подарували мені ложку.
На сцену виходить письменник 61-річний Василь Шкляр. Його зустрічають оплесками. Тільки-но хоче щось сказати, як перебиває ведучий Артем Захарченко:
— Люди, підніміться на сходи! Позаду та збоку виступаючих — то місце для провокаторів! Вони сюди тепер часто приходять! — кричить у мікрофон.
Більшість глядачів сідають на сходинки.
— Це слова Чорного Ворона для тих, хто зневірився, хто на межі безнадії. Бо ніщо так не пригнічує людську душу, як безнадія, бо саме тоді веселі стають зажуреними, говіркі — мовчазними і, що найстрашніше, вірні часто стають зрадниками, — говорить Шкляр.
Читає уривок із роману "Чорний Ворон" — про радість боротьби. Спершу його руки зціплені на грудях, під кінець письменник розмахує ними. Розказує про холодноярівців, які боролися з комуністами до кінця. Бібліотеці дарує три свої книжки.
Поетеса Світлана Богдан читає вірша "День" — виразно, з інтонацією.
— Зараз народить. Нащо так усіх тут мучити? — каже довговолосий хлопець до сусіда.
— Нічо, нормально. Хотілося би побачити Ліну Костенко та Андруховича із Забужко. А то вони тільки на словах говорять, а на ділі сидять по свої Барселонах, — відповідає чоловік у тільнику та жовтій кепці.
Прозаїки й поети чергуються, щоб не було повторів у жанрах.
У цей час до табору велосипедами під'їжджають п'ятеро засмаглих чоловіків. До багажників пристебнуті ранці й каремати.
— 18 годин 37 хвилин крутили педалі зі Знам'янки в Кіровоградській області. 300 кілометрів. Думали, не доїдемо, так тяжко було — то дощ, то спека. Ночували в степу — красота. Ми з місцевого велоклубу, — всміхається 33-річний Валерій. На голові має шолом, одягнутий у велосипедний костюм, на спині чорний ранець, заляпаний болотом.
Ровери спирають один на одного. До двох прикріплені прапори України з тризубами.
— Ми так вирішили підтримувати мову. Нас усе місто проводжало. Сьогодні переночуємо, і завтра назад, — долучається до розмови Ярослав Корчинський, 51 рік. — На дорогу знам'янські козаки дали шмат сала, з дому взяли помідорів та огірків. А потім по селах, де не заїдемо, всюди запрошували до хати, коли дізнавалися, куди прямуємо. А коли в Миронівці на Київщині поламався велосипед, то на СТО з нас і гривні не взяли за ремонт.
На сцену виходять восьмеро тих, хто голодує. Ольга Довганюк, 21 рік, зачитує протокол засідання комітету голодувальників, яке відбулося у вівторок.
— Оголошуємо безстрокову акцію протесту та закликаємо приєднатися до нас усіх небайдужих українців. Хто хоче, може голодувати. Для цього потрібно звернутися в оргкомітет. Достроковий вихід із голодування можливий тільки за станом здоров'я, — промовляє у мікрофон Ольга.
Зачитують рішення звільнити територію біля Українського дому від політичної символіки. З цього обурюються представники Української народної партії, які збирають підписи проти "мовного" закону.
— Ми тут найдовше! Тому маємо повне право бути й далі! — кричить чоловік у жовтій футболці з емблемою УНП на грудях.
— Даємо вам час до завтра подумати і зняти прапори. Інакше знімемо силою, — відповідає голова комітету 31-річний Петро Шкутяк.
Ночувати залишаються близько 40 протестувальників.
Голодують 10 активістів: п'ятеро — від суботи, троє — з понеділка, двоє — від середи.
2 
1
Коментарі
6