"Чеченців, які тут розгулюють, за братів вважають"

 

Що відбувається у Слов'янську, розповідають місцеві жителі.

Станіслав Мокрий, 24 роки:

— Багато хто хотів би поїхати, але не можуть люди залишити квартири. У п'ятницю весь день стріляли в мікрорайоні Артема. Рідні дзвонять і кажуть, що лежать на підлозі в прихожій. У приватному секторі розбомбили зо два десятки будинків. Ополченці ховаються по житлових масивах і палять звідти по нацгвардійцях. А ті у відповідь — по них. Через це, кажуть, загинули вже до 20 місцевих. Чотирьох із них знав. Учительці з технікуму снайпер у голову вистрелив. Жінка, якій я комп'ютер робив, померла від осколка. І два товариші, з якими пиво інколи пив. Одному з них вистрелили в спину.

Голосувати не дали. Лякали, хто піде — того розстріляють. Але люди все рівно більше за Росію. Я вступився раз за Україну — так мене назвали "Правим сектором" і вдарили в обличчя. Тут, якщо щось не те, — одразу "Правий сектор" винен. Днями застрелили п'яного, який ішов додому. Всі сказали, що то снайпер із "Правого сектора". Зате чеченців, які тут розгулюють, за братів вважають.

Анастасія Останкович, 22 роки:

— Люди злі через дії нацгвардії. У п'ятницю снаряд попав у дитячу лікарню і на територію школи. Жінки з дітьми вже не раз виходили на площу й вимагали припинити обстрілювати місто і відвести війська. Але їх жодне українське телебачення не показало.

В ополченні 80 відсотків — це хлопці зі Слов'янська. Майже всіх знаю в обличчя. Українська влада всіх нас тут обізвала сепаратистами і терористами. І замість того, щоб говорити з нами — кинула війська. Тому люди розчаровані в єдиній Україні. Допомоги, крім Росії, чекати ні від кого. За весь час слова підтримки написало лише двоє-троє людей з України і сотня — з Росії.

Анастасія Шарловська, 22 роки:

— Хто не виїхав — ховаються по підвалах. Але ми не хочемо жити під київською хунтою і будемо воювати до кінця. Дуже сподіваємося на Путіна. Хочемо жити окремо, бо українська влада воює проти власного народу. Нас почали захищати добровольці Кадирова, люди з Криму. Який вони стосунок мають до нас? Такий самий, як і американські найманці до української армії. Я їх не бачила, але друзі чули, як ті англійською між собою говорять.

×