— Днями повернувся з Італії. У Римі дуже задушливо. Кажуть, перші два тижні липня там — найспекотніший період, — каже політолог 38-річний Михайло Басараб.
Він заходить у "Каффу" на Подолі в Києві. Замовляє каву з прянощами й молоком.
Куди ми зараз рухаємося?
— Під час Майдану ми вкотре продемонстрували, що здатні на спільні подвиги. Такі звершення створюють передумови для якісних змін. Далі суспільство передає естафету лідерам, аби ті повели державу в правильному напрямку. 2004 року такий мандат видали Ющенку. Зараз — Порошенку та парламентській коаліції. Однак до них є великі запитання.
Що не так робить глава держави?
— Приводом для Революції гідності став апогей корупційного свавілля режиму Януковича. Люди вимагали не лише його повалення, а й стрімких реформ. Свого часу покійний грузинський реформатор Бендукідзе казав, що у влади є півроку на це. Натхненник "шокової терапії" в Польщі Бальцерович наголошує, що реформи треба робити швидко. Від моменту формування уряду Мазовецького і до старту програми Бальцеровича минуло три місяці. Ми вже другий рік за нової влади тупцюємо на місці. Навіть натяку на системні зміни немає. Сьогоднішні можновладці зростали і збагачувалися у наскрізь корумпованому середовищі. Їм так комфортно. Шукають, що такого людям пообіцяти, щоб кардинально нічого не змінювати.
Які це обіцянки?
— На кожному кроці зараз кажуть про децентралізацію. Її пропонують як панацею, що позбавить від усіх хвороб. Але розподіливши адміністративні повноваження згори на місця, абсолютно не вирішимо основної проблеми. Бо в корумпованій державі перерозподіл повноважень лише ускладнить ситуацію. Не подолавши корупцію, децентралізація тільки помножить наші проблеми. Зі збільшенням повноважень місцевого чиновника — зростають його можливості заробляти й захищатися. У регіонах шалена кругова порука. Один брат очолює податкову, інший — адміністрацію, кум чи сват є суддею або прокурором. Після місцевих виборів майже всюди залишаться теперішні керівники.
Потрібна жорстка вертикаль?
— Для початку треба максимально швидко провести заходи з подолання корупції. Адже більшу частину ресурсів місцеві громади втрачають через тотальне розкрадання бюджету, а не через їх неправильний перерозподіл.
Ідеологи децентралізації ставлять за приклад адміністративно-територіальну реформу в Польщі. Пропонують подібну впровадити у нас. Але ж вони свідомо лукавлять або не договорюють. Там масштабна реформа місцевого самоврядування впроваджувалася 1999-го. А "шокова терапія" розпочалася на 10 років раніше. За цей час пройшла і люстраційна реформа — прототип антикорупційної, коли від влади відсторонили злодійкувату комуністичну верхівку. На початку 1990-х перезавантажили владний апарат. Перші паростки програми Бальцеровича зійшли вже за три роки. До 1999-го Польща постійно економічно зростала. І от тоді провели реформу місцевого самоврядування, яку нам пропонують зараз.
Чи потрібно чекати аж 10 років?
— Якщо скористаємося досвідом сусідів, то можемо стиснути час, бо не повторюватимемо їхніх помилок. Нещодавно у Бальцеровича запитали: чи може Україна повністю перебрати приклад Польщі? Він відповів, що в них були інші вихідні умови. Зокрема, не було олігархів. А в нас вони є. Олігархи володіють засобами масової інформації, сконцентрували основний промисловий та інфраструктурний потенціал, мають великий вплив на політиків і чиновницький апарат. Це Коломойський, Ахметов, Пінчук, Фірташ, Льовочкін. Кажуть, троє останніх об'єднують свої медіа-активи в боротьбі з Порошенком.
Чому не вдається побороти олігархів?
— Це непросто. Але й відсутня воля президента. Йому підпорядковані Генпрокуратура і Служба безпеки. Повноважень цих органів достатньо, щоб поставити на місце навіть знахабнілих олігархів. Те, що роблять Саакашвілі в Одесі, Сакварелідзе — в Генпрокуратурі, відбувається не завдяки, а всупереч волі Порошенка.
Такі люди можуть сколихнути систему?
— Самотужки їм буде важко. Спочатку запрошення сюди іноземців виглядало як бажання президента підмінити цим кроком реальні реформи. Мовляв, хотіли грузинський досвід — маєте. Але дії Саакашвілі в Одесі й останні заяви американського посла Джефрі Пайєта переконують, що на запрошенні грузинів до України наполягли у США.
Чому?
— Мабуть, там засумнівалися, що українська верхівка здатна до радикальних реформ. Інтегрували до неї харизматичних грузинів, щоб сколихнути систему. Далі вибрали експериментальний майданчик — Одесу, щоб показати, що в нашій країні можна зажити по-новому. Якщо вийде там, то вийде і в інших областях.
Потужні реформи повинні опиратися на серйозну підтримку людей. Посадовець має розказувати про свою роботу, а інколи здіймати й галас — якщо це стосується боротьби з олігархами чи високопоставленими хабарниками. Змінами в державі треба заразити суспільство, щоб воно тиснуло на владу, вимагало більшого. Саакашвілі робить саме так. Перед тим, як план Бальцеровича мав затверджувати парламент, обговорення показували через прямі трансляції по телевізору. Тоді суспільство виступає і контролером, і помічником.
Днями в Одесі президент заявив: "Боротьбу з корупцією почнемо з міліції, прокуратури та СБУ".
— Тиждень тому Порошенко відвідував Львівщину. Попередив митників, що хабарництво на західних кордонах є неприпустимим. Смішно, бо він повинен не говорити про це, а діяти. Боротьбу з корупцією треба було починати рік тому. У нього є всі повноваження для цього.
Слабко віриться в еволюційний шлях до якісного перезавантаження владної верхівки. Якщо хочемо, щоб зміни відбувалися швидко, маємо пройти через черговий масовий протест суспільства. Це може бути й мирне усунення президента, розпуск парламенту абощо. Український Саакашвілі чи Бальцерович ще має з'явитися. У нас великий потенціал. Прийдемо до стрімких реформ через Майдан-3. Найгірше зараз — законсервувати ситуацію.
Президент пропонує внести зміни в Конституцію. Це на часі?
— Зараз Порошенка критикують за те, що хоче посилити повноваження президента. Але цього потребує держава у нинішньому хворобливому стані. Треба перейти до президентсько-парламентської республіки. Наступний глава держави може бути значно ефективнішим за Порошенка, і скористається наданим йому шансом. Конституція в редакції 1996 року була набагато краща, ніж сьогоднішня. Але для забезпечення балансу між гілками влади необхідно спростити процедуру усунення президента — аби уникнути узурпації влади. Деякі фахівці пропонують: коли парламент ініціює процес дочасного усунення президента, то громадяни мають висловити свою думку на референдумі. Якщо люди не підтримають такого рішення — відбувається розпуск Верховної Ради. Так само можна реалізувати механізм розпуску парламенту. Люди сказали "ні" — у відставку йде президент.
П'ять вражень від Рима
— Зблизька пам'ятники набагато величніші, ніж на фото. Масштаби неймовірні. Бездоганна архітектурна симетрія. Вразив Вівтар Батьківщини на Венеціанській площі. На передньому плані — король Вітторіо Емануель II, за якого відбулося об'єднання Італії. Там же музей Батьківщини й поховання солдатів, що полягли за Італію.
— Кількість базилік (прямокутні споруди з колонами. — "ГПУ"). Їх у місті понад 600.
— Брудно, купа розкиданого пластику. З часом до цього звикаєш.
— Неймовірна кількість нелегалів-торговців на вулицях. Нав'язливо продають китайські вироби. Не дають сфотографуватися, доки щось не купиш.
— Водії на дорозі не дотримуються правил.
Працював зі Слободяном
Михайло Басараб родом із міста Дрогобич на Львівщині. Політолог. Закінчив Національний університет ім. Тараса Шевченка.
З початку 2000-х є політичним консультантом. Працювати почав з Олександром Слободяном, колишнім народним депутатом і президентом корпорації "Оболонь". Торік на парламентських виборах по Києву допомагав мажоритарнику В'ячеславу Константіновському. Той обрався нардепом.
Дружина Леся — психолог. Виховують сина 13-річного Остапа.
4 
1
Коментарі