— Так само, як і в російському СІЗО, нічим не відрізняється. Відеокамери стоять так, що не можу роздягнутися, сходити в туалет, — говорить позафракційний народний депутат 36-річна Надія Савченко 23 березня близько 10:30 у Шевченківському районному суді міста Києва. Їй мають обрати міру запобіжного заходу.
Савченко підозрюють у підготовці до насильницького повалення конституційного ладу та захопленні державної влади, терористичного акту, посяганні на життя президента, прем'єр-міністра, членів уряду, народних депутатів, створенні терористичної групи, незаконному поводженні зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами.
Надія в чорному светрі з тризубом. До цього провела ніч у слідчому ізоляторі СБУ. На суд прибули її мати 79-річна Марія Іванівна і сестра Віра, 35 років. Надії дозволяють вийти з пластикової камери. Вона оголошує голодування.
— Я голодувала 83 дні і мала шість днів сухого голодування, — згадує про російське ув'язнення.
— Підозрюваній загрожує 15 років тюрми або довічний термін, — каже прокурор Олександр Банник. Він займався справою затриманих під Щастям російських ГРУшників Євгена Єрофєєва й Олександра Александрова — їх у травні 2016-го обміняли на Савченко. — Вони тоді виглядали краще, бо їм вистачило розуму не сіяти хаос і не вчиняти терористичні акти на території власної країни.
— Іди в суд Росії, захищай Єрофєєва, Александрова. Чемодан — Москва, — відповідає Надія.
Її виводять із зали. Судді йдуть у нарадчу кімнату.
Через 5,5 год. суддя Євгеній Сидоров оголошує ухвалу:
— Тримання під вартою 59 днів — до 20 травня.
Вирішує не визначати розмір застави.
26 березня адвокати Надії Савченко подали апеляцію.
У полоні написала книжку
2015 року вийшла автобіографічна книжка Надії Савченко "Сильне ім'я Надія". Писала її в російському полоні. Містить 328 сторінок. Це спогади з дитинства, юності, розповіді про військову службу:
"Я "тирила" копійки в батька із кишені пальто. Він їх ніколи не рахував. Та й у майбутньому могла вкрасти якісь продукти, коли грошей не було, і їсти не було чого. Спиртне нам теж ніколи не забороняли вживати. Батько, вечеряючи після роботи, міг виділити пиво. Я любила куштувати оболонське "Оксамитове", напевно, років із чотирьох-п'яти.
До алкоголю мій організм був досить стійкий".
В Україну мене намагалися повернути з Іраку за статтею "за бля…ство". Але гінеколог написала в медичній книжці "цнотлива". Усі здивувалися. Як це можна півроку з мужиками прослужити й залишитися дівчиною? А так!"
6 
35413
Коментарі