— Пропусти мене, гімно ти таке! — кричить до міліціонера літня жінка та намагається перелізти через парапет перед Українським домом. У п'ятницю тут відбувалася "підсумкова" прес-конференція президента Віктора Януковича. Остання така була 21 грудня 2011 року. Площу перед будівлею оточили міліціонери.
— Нельзя! — огризається до жінки правоохоронець.
— Уже не дозволяють по рідній землі ходити! — репетує та. — Чого, по якому праву?
— Бо я так сказав.
Жінка відходить убік. До огорожі підходять четверо чоловіків у кепках "Молоді регіони" — їх пускають. Через дорогу вишиковуються ще близько 50 прихильників "регіоналів".
— Хочу увидеть президента, спасибо сказать, — пояснює 57-річна Єлизавета Іванівна. Вдягнута у жовту не зовсім чисту куртку. Обличчя набрякле і густо нафарбоване. Обома руками тримає біло-блакитний прапор. — Жить хорошо стало. И зарплаты, и пенсии. В общем — все в ажуре.
У підземному переході чергують близько двохсот "беркутівців". Іще п'ять автобусів "Беркута" припарковані за рогом. З іншого боку площі, біля готелю "Дніпро", збираються приблизно 300 прихильників "Батьківщини" та Партії регіонів. Між ними стоять міліціонери. Вони оточують людей також і з боку дороги. Світлофори не працюють. Рух регулює даїшник.
— Гей, ви, запроданці! Бандюковича вітати прийшли? За 100 гривень продалися? — хрипко гукає у мегафон жінка у чорній пуховій куртці та хутряній шапці. — Він убійца України, зек. По ньому тюрма плаче.
З іншого боку чути сміх.
— Кого нада вже посадили, — відказує один із прибічників "регіоналів".
Кидає на землю цигарку і гасить носком.
Біля міліціонерів зупиняються четверо жінок пенсійного віку. Тримають портрети ув'язнених Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.
— Міліція з народом, а мусора — з уродом! — гукають. Решта активістів підхоплюють.
Із готелю "Дніпро" виходять троє темношкірих чоловіків. По черзі фотографуються з мітингувальниками на телефони.
— Юкрейн — ітс крейзі, — сміється один з них і розглядає фото.
В Українському домі стоять чотири рамки-металошукачі. Біля кожної п'ятеро охоронців у білих рукавичках. Просять журналістів показувати вміст сумок, мобілки, записники.
— А в мене яблуко відібрали, — бурмоче поруч хтось з журналістів.
— Пройдите в фойе, там Администрация президента организовала фуршет, — тихо пояснює один з працівників Управління держохорони.
Біля службового входу 10 столів накриті білими скатертями. На тарілках — печиво та шоколадні цукерки. Стоять півлітрові пляшки газованої та негазованої мінералки, яблучний сік у карафах. Офіціанти заварюють в автоматах каву, наливають чай.
На вулиці чути сигнали автомобілів. До Українського дому наближається кортеж глави держави із п'яти машин. Прихильники Партії регіонів скупчуються ближче до дороги. Тримають кількаметровий плакат з написом "Счастье детей — приоритет политики президента Виктора Януковича".
— Їде, гадина, — видихає активістка "Батьківщини" 64-річна Лідія Георгіївна. — А я думала, може, в яку яму по дорозі звалився.
— Бандюковичу ганьба! — скандують люди.
Президент 62-річний Віктор Янукович заходить до зали в супроводі шести охоронців. Проходить на сцену, сідає за стіл. Перед ним склянка з водою. Кладе поряд кілька аркушів. Троє активістів руху "Стоп цензурі!" вдягають маски із зображенням Януковича. Повертаються до операторів, кілька хвилин позують. Президент і його прес-секретар на них не реагують.
Глава держави півгодини розказує про зміни в країні за три роки — подолання інфляції, збільшення зарплат та виплат при народженні дитини. На екрані праворуч показують слайди з графіками.
До мікрофона в проході намагається пробратися журналістка 33-річна Тетяна Чорновол. Її оточують п'ятеро охоронців.
— Ваши охранники здесь усиленно стерегут одну из наших коллег, — каже російський журналіст Сакен Аймурзаєв. — Теперь мой вопрос. Я смотрел слайды, слушал, что вы говорили. Вы действительно считаете, что в государстве, где лидер оппозиции сидит в тюрьме и которая должна 7 миллиардов долларов соседней стране, самая главная проблема — лифты, трамваи и такси?
Журналісти аплодують, дехто хихотить. Янукович кривиться, насуплюється. Крутить у пальцях ручку.
— Я не стал в своем докладе обострять этот вопрос, — говорить після паузи. — Контракт, который был подписан в 2009 году Тимошенко, ежегодно приносит убытки стране приблизительно 6 миллиардов долларов. Они ложатся на каждого гражданина Украины. Это для нас петля на шее. Если вы хотите, чтобы я ответил на вопрос, нравится ли мне, что Тимошенко сидит, то, конечно, мне это не нравится.
— Что она делает неправильно? Вот если бы вы оказались в такой ситуации, — перепитує Аймурзаєв.
— Таких случаев у нас два, — продовжує президент. — Первый, когда в тюрьме оказался Лазаренко. Это партнер Тимошенко.
— Ви були в команді Лазаренка! — перебиває його Тетяна Чорновол. Охоронці виштовхують її за двері. Там гамір та грюкіт.
— Вхід заблокували! — чути крик із-за дверей.
— Там б'ють журналіста! — вигукує хтось із зали. Янукович піднімає брови.
— Я прошу охрану, ребята, отпустите, — махає рукою.
Чорновол за півхвилини заходить до зали.
— Ви стали заступником губернатора при Лазаренкові, — говорить вона.
— Задайте вопрос президенту Кучме, который подписывал на меня указ, — піднімає руки Янукович. — Он ответит, почему взял меня на работу в областную государственную администрацию. Слава Богу, он живой. Дай Бог, ему здоровья. Я шел тогда на работу в команду президента Кучмы.
За 2 год. президентові ставлять 17 запитань.
Три відповіді президента
Запитання про те, як його старший син Олександр став мільярдером:
— Я подробиць не знаю. Тільки знаю, що він звик багато працювати, вміє працювати, створив нормальну команду.
Запитання про долю ув'язненого екс-міністра Юрія Луценка:
— Я давно знаю Юрія Луценка. Мені як людину його жалко. Він страждає через свою дурницю. Із своїм водієм хотів зробити як краще, а потрапив під кримінальну статтю. Треба дочекатися рішення касаційного суду. Якщо суд його не звільнить, я буду розглядати питання про його помилування.
Запитання про створення консорціуму з управління газотранспортною системою:
— Хоче Росія стати власником української газотранспортної системи? Можливо. Але власником є Україна. Наша пропозиція дуже проста: труба залишається в державній власності, ніхто її не продає, не передає.
1 
1
Коментарі
2