"Хочу розповісти про Марію Іванівну Гронську — вчительку історії, директора школи, яку я добре знаю протягом 30 років. Вона росла на моїх очах, професійно зростала. Ось уже 27 років працює директором ЗОШ I–III ступенів у селі Зозулинці Заліщицького району на Тернопільщині.
Коли Марія Іванівна стала працювати директором, приміщення школи було старим, аварійним, опалювалося грубками, не було нормальних умов для навчання дітей.
Наполеглива жінка-педагог почала стукати в двері районних і обласних керівників, доводячи, що нова школа в селі потрібна. 1988 року з державного бюджету виділили кошти на її будівництво, а ще за рік школу збудували. Марія Іванівна пригадує, що це була найважливіша подія в її житті.
За умовами навчання та матеріальною базою школа, до речі, практично нічим не відрізняється від міської. Уже декілька років працює комп"ютерний клас, чудові кабінети. Навчають дітей майже 30 педагогів, серед них багато молодих. Усі вони — вихідці з села, більшість вихованці Марії Іванівни.
Вона пишається тим, що чимало випускників є студентами вищих навчальних закладів Тернополя, Чернівців, Києва.
Крім навчально-виховної роботи, директор школи займається господарськими справами. Торік восени вдалося перевести котельню з твердого палива на електроенергію. Це була мрія директора, яка втілилася в життя. Це єдина школа в районі, де котельня працює на електриці.
У селі говорять, що школа для Марії Іванівни — це другий дім, де вона проводить більшу частину свого життя. Сьогодні вона — відмінник освіти України, нагороджена багатьма грамотами та почесними відзнаками. У народі кажуть: учитель — то висока зоря, що всіх зігріває світлом знань. Нехай ця зоря яскраво світить для Марії Іванівни Гронської ще багато літ".
Лист надіслав Іван Білик, колишній сільський голова села Зозулинці.
2 
1
Коментарі