четвер, 04 лютого 2021 05:51

"Зупинилися біля дерев'яної церкви. Вінграновський мене поцілував"

Автор: ФОТО надала Христина Гоянюк
  ­Христина Гоянюк ­працювала лікарем-бактеріо­логом. 20 разів писала Всеукраїнський радіо­диктант національної єдності. Торік стала переможницею — не зробила жодної помилки
­Христина Гоянюк ­працювала лікарем-бактеріо­логом. 20 разів писала Всеукраїнський радіо­диктант національної єдності. Торік стала переможницею — не зробила жодної помилки

— Готуюся до написання загально­національного диктанту постійно. Слідкую за змінами у мові. Маю новий правопис та орфографічний словник. З газет вирізаю пояснення нових правил, — каже 74-річна Христина ГОЯНЮК зі Львова. Торік написала Всеукраїнський радіодиктант національної єдності без жодної помилки. Показала найкращий результат серед понад 16 тис. учасників.

Христина Гоянюк усе життя працювала лікарем-бактеріологом у Львівському медичному університеті. Зізнається, любов до мови прищепив батько.

— Він був директором школи в Бориславі, викладав українську мову та літературу. Коли в школі мали писати диктант, то ми сідали вдома і тато казав: "Слухай мене уважно. Я даватиму підказки. Ти повинна слухати мою інтонацію і все зрозумієш". Завжди наголошував на тому, що уважно слухати диктора — це 90 відсотків успіху. Інтуїтивно відчувається, який розділовий знак треба ставити. 20 років тому, коли в Україні почали проводити радіодиктант, мене це зацікавило. Брала участь у першому. З того часу жодного не пропустила. Це для мене свято більше, ніж день народження. Без помилок радіодиктанти писала з десяток разів.

За перемогу жінка отримає книжки "Антологія української поезії" та "Вибране" Ліни Костенко. Любить читати твори Марії Матіос і фантастику Олеся Бердника. Була знайома з поетом Миколою Вінграновським. Мала з ним роман.

— 1962 року до Борислава на дні культури Миколу Вінграновського запросив наш місцевий поет Іван Гнатюк, — розповідає. — Були ще Ліна Костенко, Іван Драч та інші. Після дійства всі зібралися вдома у Гнатюка на гостину. Запросили і мене з татом. Там і познайомилися з Вінграновським. Він був красивий, високий, статний і розумний хлопець. Сиділи, розмовляли про літературу. Наприкінці він запропонував провести мене додому. Зупинилися біля дерев'яної церкви. Микола обійняв і поцілував. То був мій перший поцілунок, а Вінграновський став першим хлопцем, у якого закохалася. Після того писав мені листи й вірші. Кілька разів приїздив до Борислава. Називав мене "Христя в намисті". Якось він повертався до Києва літаком зі Львова. Там познайомився зі стюардесою Лідою. Змушений був одружитися. Вона народила сина Андрійка. Ми ще листувалися після того деякий час. Зрештою, у них не склалося, розлучилися. Але я на той момент уже була заміжня. ­Микола Вінграновський написав після цього вірша "Я сів не в той літак".

25 років Христина Гоянюк переписувалася з 22-м президентом Франції Жаком Шираком. Його не стало у вересні 2019-го.

— Ми на роботі дивилися його інавгурацію 1995-го. По телевізору розповідали, що він закінчив Сорбонський університет і знає російську мову. Сказала дівчатам, що гарний чоловік. Вони запропонували написати йому листа. Так і зробила. Розповіла про себе, Львів. Написала, що в Україні його знають. Адреси не мала, тому підписала: Франція, Париж, президенту Жаку Шираку. Тижнів за два-три отримала відповідь від нього. Дякував за привітання, писав, що зворушений. З цього і почалося листування. Я вивчила всі французькі свята, вітала його. Про політику не говорили, більше про життя. 2009-го мені вдалося з ним зустрітися. У Львові Французький альянс (культурно-просвітницька некомерційна громадська організація. — ГПУ) влаштував газетну вікторину. Я перемогла. Виграла поїздку до Парижа. Взяла листи від Жака і поїхала його шукати. Знайшла адресу, вказану на конверті. Охоронець вийшов і сказав, що Ширака зараз немає. Але запросив усередину почекати, пригостив кавою. Жак Ширак приїхав за 40 хвилин. Я вийшла до нього: "Мсьє Жак, это я Кристина". Він кинувся мене обіймати, цілувати. Разом з ним об'їздили всю Францію. Були у Версальському палаці, відвідали кабаре "Мулен Руж", парфумерну фабрику "Фрагонарі". Дотепер маю подарунок від французького президента — парфуми. Востаннє отримала від нього листа в серпні 2019-го. За місяць його не стало.

Зараз ви читаєте новину «"Зупинилися біля дерев'яної церкви. Вінграновський мене поцілував"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути