— У роддомі дивлюся на лікарів, а вони стоять онімілі, перелякані. Чую, щось шепчуть. Я піднялася з крісла: "Покажіть дитину." Не показали. Кажуть, син родився, — згадує день пологів 38-річна Тетяна Новік.
Зустрічаємося у податковій адміністрації в місті Городище на Черкащині. Тетяна працює головним спеціалістом.
— Наступного дня приносять мені замотану дитину. Лице прикрите пелюшкою. Мовчать. Кладуть на кровать. Підходжу ближче. Бачу великі очі з довгими чорними рєсніцами і бровами. А носика, верхньої щелепи і губи немає, тільки кусочок м'яса.
Думали, що злякаюся, буду кричати. А я навіть не здригнулася. Тільки думка в голові: "Як же він смоктатиме молоко?" Почали радити, щоб я покинула, віддала у дєтдом. Мовляв, ще молода, народжу собі здорову дитинку. Взяла сина на руки, притулила. Він проснувся, відкрив очі. Дивиться на мене. Бачу, що не зможу його покинути. Без мене він помре. Хіба ж він винен, що такий народився? — плаче. — Лікарі казали, що це все від Чорнобиля, бо в дитинстві я жила в Зарічнянському районі на Рівненщині. Збирали у лісі ягоди і гриби. Нас ніхто не попереджував, що їх не можна їсти.
У мене свого молока не було, від хвилювання перегоріло. Зціджували мамки, які були у палаті з дітьми. Радили годувати з піпетки. Капала на язик, а він ковтав. Забрали додому на п'ятий день. Назвали Сергієм. Поїхали в Київ до дитячого хірурга. Кажу, що у хлопчика, мабуть, заяча чи вовча губа.
А він кричить: "Какая заячья или волчья губа! Тут невооруженным глазом видно двухстороннее несращение верхней губи. Все поправимо. Когда исполнится четыре месяца, я вас жду".
За цей час Сергій підріс. Годували з чайної ложки. Клали на язик трохи суміші, він ковтав добре, як дядько. Але дихав важко, одна ніздря зрослася з іншою, — Тетяна показує на своєму носі. — Через чотири місяці лікарі сказали, що будуть нашивати йому носа і верхню губу з того наросту, що був на обличчі.
17-річному Сергієві Новіку зробили 17 операцій на обличчі.
— У рік і місяць оперували вдруге. Зшивали перенісся з губою. Натягали, щоб появилися зовнішні ніздрі. Сформували тверде та м'яке піднебіння, наростили верхню щелепу. Брали тканину з тазостегнового сустава, з хрящів над нижньою щелепою. Для м'якого піднебіння — з язика. З обрізаним язиком не міг ні їсти, ні пити. А кістка в суставі, з якої брали частинки, і зараз на погоду болить.
2001-го Тетяна розлучилася з чоловіком.
— У нас народилася дочка 2000 року. Чоловік почав пити, часто під ранок приходив додому. Буянив, скандалив. Йому стало байдуже до всього. Ми розійшлися. Аліменти не платить, лише раз у півроку перешле трохи. Кожна наступна операція — дорожча за попередню. Держала по 20 свиней, по 100 бройлерів. Кожну копієчку збирала. Бувало, так витрачалися, що не було що їсти. На воді замішувала млинці дітям.
У Сергія першим словом було "вава". Пізніше навчився казати "баба" і "мама". Як підріс, віддали у дитсадок. Але походив недовго. Вихователі не розуміли, що він каже. Годувати не могли. Мусів сидіти з бабою. У 6 років пішов до школи. У столовій спеціально для нього перетирали овочі та м'ясо. Коли полізли зуби, росли і в носі, і посеред піднебіння. Деякі зразу приходилося виривати. І зараз важко їсти, бо у роті встановлений апарат, який верхню щелепу, що у розвитку відстає від нижньої, розтягує вшир та вперед. На випускному вечорі Сергій запросив на танець. Каже: "Пробач за всі страждання, які я тобі приніс". Я ледь стрималася, щоб не розревітися.
Хлопець вчиться на другому курсі у Черкаському медичному коледжі. Хоче стати хірургом.
— 500 гривень стипендії ідуть йому на харчування. Я плачу за квартиру, бо гуртожитку для хлопців нема. Син у домі за господаря — дрова рубає і по господарству порається.
1 
1
Коментарі