Жінка повинна мати 10 суконь

Киянка 31-річна Ксенія Глазз шиє сукні з кінофільмів. Вона власниця ательє "Кінематика".

— Шесть лет назад я работала помощником стилиста на съемочной площадке. Снимали документальный фильм. Тогда впервые возникла мысль: а что дальше будет с одеждой? Ее используют, а потом вешают на тремпель (плічка. — "ГПУ"), и она идет где-то на склады ждать своего звездного часа. На самом деле ее вряд ли куда-то возьмут. На киностудии Довженко костюмы в ужасном состоянии. Можешь взять пиджак, а спину у него отгрызли крысы, — розповідає Ксенія.

Її ательє оформлене в бузкових тонах. На підлозі — виткана рожева ряднина, поряд велика скриня, на стінах картини з оголеними жінками, які намалювала Ксенія. Довгасті дзеркала розташовані так, що людина видається в них вища і худорлявіша, ніж насправді.

Зеленоока білявка із кісками сідає на ліжко, обкладене барвистими подушками.

— Жінки часто, дивлячись фільм, вигукують: "О, яке плаття чи костюм! Хочу собі". У кіно сукні героїнь стильні, образ цілісний, тому вбрання западає в душу. Купити таку річ нема де. Але ж можна пошити. Я — кіноманка. День, що минув без перегляду стрічки, вважаю втраченим. Сукні, які подобаються, швиденько замальовую. Собі пошила з фільму "Ніжність" вбрання секретарки.

Ательє відкрила у травні. 100 тис. грн витратила на ремонт приміщення і купівлю швейних машинок. Узяла на роботу чотирьох закрійниць.

— Спершу пошила на продаж дві різні сукні з фільму "Красуня". Їх там носила актриса Джулія Робертс. Потім — зі стрічки " Сніданок у Тіффані" розкішне чорне плаття, яке одягала Одрі Хепберн. Стала шити для друзів, які не хочуть одягатися з базару. Одна прийшла, каже: "Треба щоденне, але гарне плаття, в якому можна з офісу вискочити на вечірку". Я запропонувала зі "Службового роману" картату сукню Аліси Фрейндліх, у якій вона вже в новому образі приходить на роботу. Плаття дуже жіночне, підкреслює груди, талію, ховає зайві кілограми. Ми трохи його осучаснили, прибрали ґудзики. Для іншої подруги створили романтичну білу сукню з капюшоном, як у героїні "Покровських воріт". Зараз шию пишну червону спідницю, як у Скарлетт О'Хара зі "Звіяних вітром". Кожна жінка хоча б раз на тиждень має одягти плаття й нікуди не поспішаючи пройтися, відчути себе гарною. Щоб не примелькатися, потрібні 10 суконь. У мене їх 30.

Ксенія надіває червону гофровану сукню до п'ят зі стрічки "Секс у великому місті".

— Не вважаю себе модельєром чи дизайнером, бо беру готове вбрання і копіюю його. Чоловік називає мене ательєром.

Пошиття сукні у "Кінематиці" обійдеться у  600-800 грн. Разом із тканиною — до 1 тис.

В ательє Ксенія продає одяг знайомих.

— Я називаю його "купленим у пориві пристрасті". От їде людина в Італію, треба щось привезти. Купує спідницю Жана-Поля Готьє , а потім виявляється, що її нема куди носити, — показує темно-оливкову спідницю, що коштує 4700 грн. — Усі ці речі також виставлені на продаж в інтернеті. Одна дівчинка шукала сукню на випускний і побачила в мене підходящу від "Дольче і Габбана" за 3 тисячі. У бутику вона б коштувала удвічі дорожче як мінімум.

— У "Кінематиці" заробляю біля 10 тисяч на місяць, бо потік клієнтів іще не дуже великий. Основне джерело прибутків — моя фірма "Лукошко" з виготовлення і продажу напівфабрикатів з натурального м'яса. Пару разів купила в магазині пельмені й вареники та зрозуміла, що їх їсти не можна. Тому вирішила — робитиму їх сама. Найняла людей, які на цьому знаються. Продаємо близько 100 кілограмів на день. Напівфабрикати доставляють в офіси й домівки. Свинину мені привозять із Закарпаття з приватної ферми. Хочу ще зайнятися фермерством і розводити своїх курей, свиней і бичків.

×