четвер, 04 травня 2006 17:40

"Жінка повинна носити підбори навіть на війні"

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Пані Ганна журиться, що нікого в неї не залишилося — тільки онука Вікторія
Пані Ганна журиться, що нікого в неї не залишилося — тільки онука Вікторія

83-річна Ганна Зимня-Машкова — національна героїня Татарстану. Народилася вона в Казахстані. По війні п"ять років жила з чоловіком Федором у Берліні, а тоді вони переїхали до Рівного. Зараз пані Ганна мешкає сама, в однокімнатній хрущовці.

— Дайте я хоч зачешуся! — бабця похапцем шукає у шухляді помаду, олівець для очей і ховається у кухні. За кілька хвилин з"являється "при параді": замість сірого халатика — чорний жакет із 24 орденами та медалями. Однією ногою під шафою намацує черевичок на високому підборі.

— Жінка повинна носити підбори, — пояснює. — Навіть на війні. Якось до нашого шпиталю привезли п"ять пар модельних трофейних черевиків — чи італійських, чи німецьких. Доти я таких ще не бачила. І всі — 34-го розміру: якраз на мої ніжки. До перемоги всі зносила.

Пані Ганна дістає для нас з-під шафи дві пари старих чоловічих капців. Потім біжить у кімнату застеляти ліжко.

— Щойно від мене пішов чоловік, — дивиться лукаво. — Лікар приходив: я трохи прихворіла.

У кімнаті, на застеленому білою скатертиною столі, — почата пляшка горілки, фотографії, дешеве біле вино "Золота осінь" і три келихи.

— Вип"єте за моє здоров"я, — пані Ганна розмовляє російською. — Але говоріть голосніше, бо після контузії я погано чую. Мені влучило в голову, коли витягала з поля бою пораненого хлопця. Лопнула барабанна перетинка, — каже голосно.

На стінах висять чорно-білі фотографії її чоловіка, двох синів-випускників і вже дорослої онуки Вікторії. Крізь прозоре скло шафи видно радянський прапор. На світлині біля дверей пані Ганні потискає руку президент Татарстану Мінтімер Шаймієв.

Вона дістає із шафи книгу в бордовій обкладинці.

— Це мені Шаймієв подарував, із автографом, — хвалиться. — Їздила в Татарстан на 50-річчя Перемоги. Оголосили мене національною героїнею, — розставляє тарілки на столі. — Шаймієв і в щічку цілував, і руку тиснув! Це було в оперному театрі. Всі встали, аплодували. Президент пропонував мені лишитися, обіцяв трикімнатну квартиру і велику пенсію. Тут мене так не люблять, але ж у цій землі лежать мої синочки.

Розливаючи вино, провадить далі:

— Буває, до мене бабусі в гості заходять. Підметуть, склянку води подадуть. Сто разів мою історію уже чули, а все одно слухають. Маршала Жукова, роднєнького, бачила раз. Після бою до нашого шпиталю потрапив полковник з пораненою ногою. У мої обов"язки входило проводити політінформацію. Доки перев"язувала йому ногу, розговорилися. А за кілька годин прийшли якісь офіцери, скомандували: "Негайно в штаб!". Я перелякалася, але в штабі сказали, що маю відвезти від полковника пакет Георгію Жукову. Мене посадили в автомобіль і під конвоєм довезли до самого кордону з Німеччиною.

Прабабця мого чоловіка була родичкою Шевченка

Побачила його в польовому штабі. Мовчки простягла пакет. Жуков то на мене гляне, то на пакет. А тоді схопив за руку й потягнув у кабінет. Посадив на стілець, а сам здирає обгортку. Прочитав, одразу повеселішав. Пішов углиб кімнати і повернувся з "Червоною зіркою" для мене, — сміючись, показує на лацкані зірочку. — Такий радий був! Каже, проси, що хочеш. Я й попросилася на передову. Він глянув, наче у мене не всі вдома. Каже: "Малєнькая, да ты при своем уме? Тебе что, жить надоело?". Але наказ підписав. Перевели медсестрою у 1050-й полк, і першого ж дня мене там контузило.

Вона біжить на кухню по гірчицю і стопки. Каже, що хоче випити за Жукова по-солдатськи. Пояснює, що у 18 років просилася на війну, але з неї лише посміялись: "Іди до мамки..." А так потрапила у Казанський військовий шпиталь, з яким дійшла до Берліна.

Виймає з шафи книжку. Показує фотографію Рейхстагу, на стіні якого розписувалися радянські воїни.

— Ось мій підпис — Машкова, це моє дівоче прізвище. Я розписалася внизу, бо мала була. Чоловіки ставали один одному на плечі, а я побоялася, що побачать мої панталони під спідницею.

З чоловіком — Федором — теж познайомилася у Берліні, — веде далі. — Був тяжко поранений у живіт. Федір ревнивий був. Я доглядала пораненого німця. Здається, його звали Ганс. Він подарував мені на пам"ять дамський браунінг. Федір потім розібрав той пістолет і викинув у вікно.

Пані Ганна підводить мене до серванта. На шафі між фотографіями її синів — Валерія і Олександра — портрет молодого Тараса Шевченка. Обережно дістає знімки і довго тримає їх у руках.

— Прабабця мого чоловіка була двоюрідною сестрою Шевченка. Бачите, які вони схожі — мої хлопці й Тарас? І брови, й очі. Олександр опромінився в 1986 році на ЧАЕС. Помер від променевої хвороби, а Валерій — від раку, — розмазує по щоці сльози. — Нікого в мене не лишилося. Тільки онука Вікторія. Працює вчителькою на сході України, їй самій допомога потрібна. З кожної пенсії висилаю їй двісті гривень.

1923 — у Казані народилася Ганна Машкова
1941 — закінчила медучилище, працювала в шпиталі
1945 — зустріч із маршалом Жуковим
1945 — одружилася з артилеристом Федором Зимнім; після війни п"ять років вони жили в Німеччині
1947 — народився син Валерій
1950 — переїхали до Рівного, була медсестрою в "обкомівській" лікарні
1952 — народився син Олександр
1986 — помер Олександр від променевої хвороби
1995 — отримала нагороду від президента Татарстану
1996 — помер Валерій від раку
2001 — чоловік помер від інсульту

Зараз ви читаєте новину «"Жінка повинна носити підбори навіть на війні"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути