понеділок, 15 січня 2007 17:01

"За листи Шостаковича мені пропонували великі гроші"

Із 60-річною Ганною Принц, спадкоємицею творчої спадщини Бориса Гмирі, зустрічаємось у квартирі-музеї співака на Хрещатику. Господиня втомлена. Каже, день був божевільний — казначейство запізно перерахувало гроші на видання її з Мар"яною Копицею книги "Гмиря і Шостакович".

— Перерахували 22 грудня, а треба було на початку вересня, — скаржиться. — Добре, хоч із Антимонопольним комітетом домовилася. Подзвонила і сказала: "Я розробляла закон про вас. Або швидко все підписуєте, або як у "Тарасі Бульбі": я вас породив, я і вб"ю".

Розповідає, що в цей дім прийшла вже після смерті Гмирі.

— Його дружина, Віра Августівна, написала мені листа. 1974-го я переїхала із Криму до неї в Київ. Поступила в аспірантуру Інституту економіки. Там і невістка Петра Шелеста працювала. З Вірою Августівною ми родички. Наші прадіди родом із Чехії. КДБ треба подякувати: вони ступінь родства встановили.

Вербували?

— Два місяці тиснули. Твердила їм: "Добре, буду працювати. Тільки дайте якийсь значок, аби всі бачили, що я сексот". Підписувати їхні папери відмовилася. В інституті мене 8 років не помічали. Не просували, не підвищували зарплати, хоч дисертація була готова. Вже за Михайла Горбачова захистилася.

Про мене чутки розпускають, що я жидівка, самозванка якась, — продовжує. — "Говоріть, говоріть", — думаю. Щоб увічнити пам"ять Бориса Романовича, потрібна була така людина, як я — економіст. Гроші в руки ніхто не дасть. Тож із Міністерством культури, Академією наук та закордонними спонсорами створили благодійний фонд Бориса Гмирі. 15 його дисків випустили. Монета вийшла до 100-річчя.

На роялі "Бехштейн" стоїть скринька з написом "На пам"ятник Борису Гмирі".

— Не дуже збирається, — зітхає. — Біля філармонії вже й куток відвели. Потрібно мистецький центр Гмирі відкрити. Треба йти до міністра культури, щоб той із Віктором Януковичем поговорив. А тут ремонт зробимо, — показує на великі щілини вздовж стелі та стін. — Нас затоплювали. Бачите розводи, де картини висять? Добре, що не пішло по шафах зі щоденниками та листами. Там і листи Шостаковича лежать. За них мені пропонували гроші, на які сто років можна безбідно жити.

Каже, що музикознавці перекручують стосунки Гмирі з Шостаковичем. Надто коли йдеться про 13-у симфонію з "Бабиним Яром" на слова Євгена Євтушенка.

— Ісак Глікман пише, що Гмиря струхнув і в "трудную минуту не подставил плечо Шостаковичу". Дмитру Дмитровичу дозволяли зарубіжні поїздки і гастролі, а от Борис Романович був невиїзний. ЦК КПУ заборонив Гмирі виконувати "Бабин Яр". Єврейська громада потім йому мстила. Скуповувала абонементи і на концерти не приходила. Уявляєте: на вулиці море людей, а в залі порожньо. Гмиря персонально з кимсь зустрічався. Говорив: "Передайте, якщо хоч раз повториться історія з квитками, подам до суду". До речі, був на прем"єрі 13-ї симфонії в Москві. Написав у щоденнику: "Сподобалися "В магазині", "Бабин Яр". Успіх — демонстративний".

Додає, що Шостакович був на записі Гмирею циклу "П"ятиденка" на вірші Євгена Долматовського.

— Перегортав ноти акомпаніатору. На романсі "День образ" розплакався.

Недавно, розповідає, до Києва приїздила дружина Шостаковича Ірина Антонівна:

— На її честь був прийом в російському посольстві. Три романси з циклу "П"ятиденка" виконував бас Тарас Штонда. Твердить: "Те, що робив голосом Борис Романович, нікому не під силу". Питаю: "Тарасе, скільки ти готував "П"ятиденку"?" — "Місяць-півтора". — "А Борис Романович — рік і п"ять місяців".

Тут йому не давали співати. Заздрили

Показує книжкові шафи, заповнені енциклопедіями Брокгауза й Ефрона, Великою радянською.

— Штонда дивувався: "Борис Романович це все перечитав?". А він, коли брався за черговий твір, знав усе про епоху. Ретельно ставився й до чистоти дикції. У Москві МХАТівці говорили: "Идемте слушать изумительную русскую речь Гмыри". У Московській філармонії дав близько 600 концертів, у Ленінградській — 400, а в Київській — лише 110. Йому тут не давали співати. Заздрили. І за кордон не пускали.

Хіба у Москві не заздрять?

— Росія розумно використовує таланти. А ми їх нищимо. Гмиря перевершив Шаляпіна, це навіть росіяни визнають. Голоси в Україні не диво, а от великі співаки — диво. Борис Романович не виставляв свою гідність напоказ. Це і є — українець. У нас є світлиця Козловського, і пам"ятник скоро буде. А він так любив Україну, що жив у Москві. У Києві ж вимагав шалених гонорарів. Борис Романович якось хотів із ним "Моцарта і Сальєрі" співати, а той 10 тисяч карбованців запросив. Звісно, Київська філармонія відмовила. Я всюди писала, вимагала: не робіть Козловського та Гмирю друзями.

1946, 3 серпня — Ганна Принц народилася в смт Тересва на Закарпатті
1969 — одружилася з математиком Олександром Комаренком
1974 — на запрошення Віри Гмирі переїхала з Криму до Києва
1976–1979 — училася в аспірантурі Інституту економіки АН УРСР
1987–1997 — старший науковий співробітник інституту
1993 — заснувала Міжнародний фонд Бориса Гмирі
з 2000 — підготувала 15 компакт-дисків із його записами
2004 — організатор Першого міжнародного конкурсу вокалістів ім. Бориса Гмирі

Зараз ви читаєте новину «"За листи Шостаковича мені пропонували великі гроші"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути