— Щоб усіх разом зібрати, треба приїхати о шостій ранку. Я у цей час після сніданку "наряди" на день роздаю — кому і що робити, — каже фермер 44-річний Олег Поліщук із Рівненщини.
Він та його дружина Роза мають 14 дітей — найбільше у селі Посягва, що в Гощанському районі. Дев'ять років тому родина заснувала фермерське господарство "Маленький оазис".
— У нас бєлоручок немає, уже з 3 років дитя до праці привчаю. Доньки трактори водять. То моє рідне село, хай і невелике — 376 душ. Землі всім хватає, — Олег крутить кермо мікроавтобуса, об'їжджаючи ями. — Колись товариші мені казали: їдь із нами за кордон. А я не схотів кидати сім'ю. Мав свої 50 соток землі, почав садити овочі. Потім свиней розвів і отак вирішив стати фермером.
У Поліщуків 10 доньок і четверо синів. Наймолодші діти із самого ранку випасають неподалік будинку 160 овець.
8-річний Павло підхоплює на руки брата Андрія, 2,5 року, щоб той не поколов босі ноги об стерню.
— Я в полі цілий день ходжу, вже привик, — каже хлопець. — Щоб вівці не розбігалися, ми даємо їм коржики, і вони йдуть, куди треба. Тато нас не сварить, а його всі в сім'ї слухаються, навіть мама.
В обійсті господиня 44-річна Роза Миколаївна із старшими дочками готують обід. На столі парують каструлі із сотнею голубців. А надворі на мангалі смажаться шашлики зі свинини.
16-річна Вікторія нарізує свіжоспечений хліб, кришить салат та розливає по склянках полуничний компот.
— Алкоголь у нас ніхто не п'є — ні горілки, ні пива, — пояснює дівчина. Накриває на стіл у садку.
У вівторок родина чекає на обід губернатора 51-річного Василя Берташа, який хоче подивитися їхнє господарство. Олег Поліщук та ще кілька фермерів з інших районів задумали створити спільний бренд — "Волинський екологічний продукт". Свіжі овочі, фрукти, молоко, сири та м'ясо вони планують постачати на ринок та в соціальні установи.
— У магазині я купую тільки сіль та кетчуп, а решту маємо своє, навіть борошно. По нашу соняшникову олію люди із сусідніх сіл у чергу записуються, бо робимо без хімії, — говорить Роза Миколаївна.
Господиня пече на тиждень 50-60 кг хліба, щоб нагодувати родину. А за день Поліщуки з'їдають 20-літрову каструлю борщу.
— Куховарю завжди з доньками, — мати присідає на дерев'яну лаву, щоб перепочити кілька хвилин. — Заміж їх поки що не видаю, хай спершу навчання закінчать. Старші Юля та Аня вчаться на бухгалтерів, Катя хоче бути медсестрою. На танці до клубу вони не просяться, бо там п'яні хлопи і матюки. Друзів просто запрошують додому, печуть їм торти та разом п'ють чай.
З Олегом познайомилася у колгоспі, де він працював агрономом, а вона лаборантом — приймала на аналіз молоко.
— Найлегша робота в нашому хазяйстві — то стірка, — каже Роза Миколаївна. — Вихідних у селі нема, бо є худоба, а її треба глядіти в любу погоду і любе свято. Інколи їдемо на півдня у ліс на шашлики.
Поліщуки ніколи не шкодували, що народили 14 дітей.
— У моєї сестри 12 народилися, у брата восьмеро, в Олегової сестри теж восьмеро малих, — загинає пальці мати. — Якщо мої вередують, то можу максимум шльопнути по попі. А Олег узагалі не б'є — на словах пояснить, чого не можна по даху лазити і коней дражнити.
— Жалію батьків, у яких тільки одна дитина — важко виховувати, — говорить чоловік. — Одне росте егоїстом, а брати-сестри тримаються купкою.
Сім'я обробляє 300 га землі, тримає 52 дійних корів, 100 телят, 112 свиней, отару овець та кілька коней.
Губернатор приїжджає близько 11.00. Виходить із машини і прямує до капустяного поля. На столику лежать заздалегідь зібрані буряки, морква та кольрабі.
Посадовець чистить ножем морквину та надкушує.
— Смачна, — оцінює Василь Берташ. — Це що, без добрив вирощуєте?
— Тільки на органіці. З нею врожаї менші, зате смак нормальний. Аміачну селітру не беру в принципі, бо то нітрати, — пояснює фермер. — Головна проблема у збуті. От я виростив капусту, приїхав із нею на ринок у Рівне, а уже всі місця позаймали перекупники на пустих фурах. Через це мушу продавати їм овочі задешево, а вони з кожної тонни мають 800 гривень навару.
Губернатор киває, обіцяє допомогти.
Наступного року Поліщуки планують звести новий будинок на 18 кімнат, бо в старому родині вже тісно.
2 
1
Коментарі
8