Гуморист Павло Глазовий пережив голод 1933 року, війну, стрімку кар"єру, славу й неласку влади. Хтось доніс, що письменник приховує гонорари — 12 тис. рублів — від сплати партвнесків, тому стоїть на обліку не в Спілці письменників, а десь у ЖЕКу. Звісно, то була лише зачіпка. Владі насправді заважали популярність і незалежна вдача Павла Глазового.
Бесідуємо з сином поета, Андрієм Глазовим, 49 років. Він, як і батько, закінчив Київський педінститут. Працює журналістом.
Андрію, пишуть, що ваші дід і баба були репресовані.
— Ні, лише дід Прокіп. У нього не склалися стосунки з радянською владою. Його коней забрали в комнезам. Дід бачив, як їх б"ють, і відшмагав того, хто це робив. Потім утік із Криворіжжя на Миколаївщину, де народився батько. Мій тато був найстарший, ще є тітка Марія, дядько Леонід та тітка Люба. Дякувати Богові, живі. А діда реабілітовано, здається, 1957 року.
Чому ваш батько пішов у армію добровольцем?
— Він пішов раніше, не зі своїм призовом. Ще рік міг учителювати у Новомосковську Дніпропетровської області. Але після того мав іти в армію, і таким чином на два роки відкладався вступ до педінституту. А то була його мрія. Він вирішив поступати вже після служби й пішов у армію добровольцем. Це, можливо, врятувало йому життя. Хлопців його року народження дуже мало вижило в тій війні. 1941 року їх кидали в бій зовсім недосвідчених. А він до війни вже рік прослужив, закінчив сержантську школу, був у Орші механіком на аеродромі. Коли німці розбомбили аеродром, батько ще з одним механіком сіли на поштовий біплан У-2 й полетіли — без карти, на схід.
Він був добрий механік, а чи була у нього своя машина?
— Ні! Хоч удома він ремонтував геть усе. Тільки комп"ютера боявся. Я подарував йому морально застарілого, але зручного в користуванні комп"ютера. Якось приходжу, ми тоді окремо жили, а він на ньому грає в шахи. А друкує на машинці. Чому?! Каже: "Мені треба, щоб отут папір із машинки виповзав, і щоб я бачив, де букви беруться".
На війні у нього з"явилась антипатія до техніки. Може, після того, як на його очах у Ленінграді на старті врізався в капонір літак "дуглас" із дітьми. Витягаючи дітей із палаючого літака, батько обпік праве око.
Чи справді Остап Вишня допоміг Глазовому з Кривого Рогу перевестися до Києва?
— Після війни в Криворізькому педінституті батько писав для гуртожитської компанії, для стінгазет. Друзі казали: "Павлушо, ти поет!". Він відмахувався, і його просто змусили послати до "Перця" кілька прозових гуморесок.
Прийшов дуже теплий лист від Остапа Вишні. Деталей не знаю, але він активно сприяв, щоб батька перевели до Києва. І то дуже до речі. Адже дід був репресований, і батько це в анкетах приховував. Але ж на Криворіжжі всі все знали, і якийсь місцевий особіст уже почав копати матеріал.
У журналі "Перець" студент Глазовий майже одразу став заступником головного редактора?
— Про це теж подбав Остап Вишня. Він, як колишній репресований, формально був лише заввіділом листів. Не бозна-яка посада, але авторитет Вишні був колосальним. Як він скаже, так і буде.
Чому батько пішов із "Перця"?
— Це, мабуть, не для інтерв"ю: вони посварилися з головним редактором Маківчуком. При тому, що ми жили з ним в одному домі. Батько пішов із "Перця" на радіо, далі в журнал "Новини кіноекрана". А з 1968-го, коли прийняли в Спілку письменників, перейшов на творчі хліби.
Ви з ним жили самі. Чому так сталося? Хто була ваша мама?
— Вона киянка, полька, Нінель Андріївна, або Неля, 1930 року народження. Бідна сім"я. Батьків репресовано, її виховували тітоньки — Юзефа, Ванда й Людвіга. Мама вчилася в педінституті на російській філології, батько — на українській, там і познайомились.
Шлюб ранній, вона була на вісім літ молодша. Одружилися десь 1948-го. Наймали кімнату на Батиєвій горі, потім мешкали в комуналці на вулиці Леонтовича. А 1960 року батькові дали в "Перці" двокімнатну квартиру на Толстого, в будинку видавництва "Комуніст".
Кажуть, після розлучення Глазовий уже не одружувався?
— Одружувався. Процес розлучення був довгий і болісний. 1973 року вони роз"їхалися, мати забрала сестру Олександру. Ми з батьком мешкали удвох у комуналці. Потім у нього був іще один шлюб, у 1977-му. Вона артистка філармонії, читала його вірші. Дуже гарна жінка, Світлана Олексіївна Павлова. Але щось там не склалося. Як я розумію, через втручання її родичів. Батько був складною людиною. Шлюб тривав недовго, десь рік. Більше він не одружувався.
Що то за історія, коли Павло Глазовий був забороненим автором?
— То був початок 1970-х, коли наша культура опинилася під пресом. Батькові твори були гострі, але лобової антирадяншини в них немає. Тому причепилися до партвнесків. Він тоді стояв на партобліку в журналі "Соціалістична культура". Парткомісія нібито заплуталась і двічі порахувала вже сплачене. Його мало з партії не виключили. Років сім твори були під негласною забороною. Та все одно їх з естради читали — Сова, Паламаренко, Литвинов. Батька теж запрошували виступати — і філармонія, і бюро пропаганди літератури, бо це касові виступи. Місць не було, зали ломилися.
Він писав також репризи для цирку?
— Не тільки. Для Штепселя й Тарапуньки в 60-х роках чимало інтермедій. Потім, не знаю, що сталося, але він більше для них не писав. Та був із ними в дружніх стосунках.
Із Юрієм Нікуліним його познайомив Михайло Татарський. Батько режисера "Пластилінової ворони" Олександра Татарського писав інтермедії для київського цирку. Милий літній єврей, жив у нашому домі. Він привів до нас Нікуліна. Вони обоє — фронтовики. Нікулін ще в Фінську війну воював під Ленінградом, а батько був там під час блокади. Вони передзвонювались, обмінювалися ідеями.
Окрім вас із сестрою Олександрою, у батька більше не було дітей?
— Чому ж! Маю ще 28-річного брата Олексія, це позашлюбний батьків син. Дуже приємний чоловік. А онуків у Павла Глазового принаймні троє.
1958, 1 грудня — Андрій Глазовий народився в Києві
1973 — батьки розлучилися; сестра Олександра стає на бік матері, Андрій залишається з батьком; відтоді контактів не підтримують
1981 — закінчив Київський педінститут; по закінченні чотири роки працював у школі вчителем історії; померла мати; про її смерть довідався через кілька місяців
1985 — одружився з художницею Вікторією; народилася донька Катерина
1993 — шлюб розпався
1987 — кореспондент, а згодом завідувач відділу "Робітничої газети"
1998 — заступник редактора часопису "Велком ту Юкрейн"
з 2003 — редактор відділу культури в журналі "Україна"
2004, 31 жовтня — на 83-му році життя помер батько — гуморист Павло Глазовий; сестра на похорон не прийшла
Донька Андрія Глазового Катерина, 22 роки, працює менеджером у рекламному агентстві
3 
1
Коментарі
1