— Коли діти починають грати, під нашими вікнами люди збираються. Двірник каже: як почую, відійти не можу. Іноді аж плакати хочеться, — розповідає художниця Оксана Віксніна, 49 років. Із чоловіком скрипковим майстром 51-річним Вадимом виховують п'ятьох дітей. Усі грають на старовинних українських інструментах.
Квартира Віксніних на першому поверсі 9-поверхівки. У коридорі висить стара картина на біблійну тематику. Фарба на ній потьмяніла, де-не-де полущилася.
— Бабуся, що над нами живе, приходить сваритися: я стара людина, мені спати й відпочивати треба більше, а ваші діти не дають, — Оксана запрошує до вітальні.
16-річна Марія, Дарина, 13 років, 10-річний Святослав та на два роки молодша Анастасія у вишиванках сидять на двох кріслах. Старша донька 28-річна Тетяна навчається на п'ятому курсі класичної академії ім. Майнмоніда в Москві. Грає на скрипці.
— У п'ятому класі з батьком почав переробляти магазинні скрипки, щоб гарно звучали, — розповідає Вадим. — А у 15 років зробив свою першу скрипку. Зараз роблю на замовлення музичні інструменти, а також відтворюю давні українські.
Вадим витягає з чохла старовинний інструмент релю. Вона має вісім клавіш і три струни. Діти заводять пісню "Їхав козак за Дунай". Марія грає на кобзі, Дарина — на флейті, Святослав — на басолі, Анастасія — на скрипці.
— Славочка починав із домри. Рік займався, а тоді каже: мені це нецікаво. Віддали його на флейту. Тільки поклав на неї руки — і зразу діло пішло. Третій рік нею займається, — продовжує Вадим. — Даша спочатку грала на фортепіано. А потім почала влаштовувати істерики, плакала. Якось удома взяла сопілочку. Тепер у музичній школі вчителька нею не нахвалиться.
Тетяна в музичному училищі сказала: більше грати на скрипці не хочу. Влаштували її на роботу в естрадно-симфонічний оркестр. Взяли Таню на гастролі в Голландію. Звідти написала смс: "Тату, я погарячкувала. Хочу грати на скрипці!" Вдома пояснила: "Уявляєш, мене возять по Голландії, платять гроші. А я нічого не роблю, лише граю на скрипці".
"Залишилася подивитись на ікони, та так і не повернулася додому"
На стінах у квартирі Віксніних зо три десятки ікон. Їх намалювала мати Оксана.
— Як якісь негаразди чи хтось хворіє, писати ікони не можу, — каже вона. — Найкраще малюється вночі, коли всі сплять. Тоді ніхто не смикає що п'ять хвилин. Перед початком завжди читаю молитву. Буває, робота не йде. Тоді теж молюся й закінчую на одному диханні.
Ікони часто купують. Люди приходять до Вадима за музичними інструментами, а потім кажуть: а тепер ми до твоєї дружини — за іконами.
Оксана та Вадим у шлюбі 30 років.
— Познайомилися в Запоріжжі, тоді обоє там жили. Подруга сказала: тут у нас скрипковий майстер живе, хочу в нього інструмент замовити. Пішли разом. Поки вони про скрипку говорили, я роздивлялася ікони, які мама Вадима назбирала. Залишилася подивитися, та так і не повернулася додому.
3 
1
Коментарі