Одесит Анатолій Боровський не має черепної коробки. Після народження лікарі сказали, що малюк проживе не довше 60 днів. Зараз йому вісім місяців.
Хлопчика доглядає двоюрідна баба — 31-річна Ганна Пузанова. Зустрічаємося в її двокімнатній одеській квартирі. Вона живе з матір'ю Катериною Григорівною, двома синами — 12-річним Богданом та Олексієм, 7 років. Із чоловіком розлучилася, пояснює, що не зійшлися характерами. Збирає документи для оформлення опіки над Анатолієм.
Ганна невисока на зріст, чорнява, довговолоса. Має великі сережки-кільця. Одягнута в блакитну футболку й чорні штани. Запрошує до кімнати. На кухні гуркоче пралька.
— Тося сейчас спит, — пояснює. — А старшие мои в школе.
Заходимо до зали. Господиня просить голосно не розмовляти, щоб не розбудити хлопчика. Там біля великого дорослого ліжка, накритого картатою ковдрою, стоїть дитяче. На дерев'яні перегородки зачеплена цупка тканина.
— Це, щоб він випадково не травмувався об ліжечко, — пояснює російською Ганна. Поправляє дитині шапочку. — Нігті зрізую йому майже через день. Бо може почухати голівку й поранитися.
Хлопчик у жовтому комбінезоні та білій шапочці, смокче пустушку. Над ліжечком гойдаються іграшкові коники.
Ганна веде до кухні. Вимикає конфорку під каструлею з манною кашею. Вмикає електрочайник.
— Дитина — син мого племінника і його цивільної дружини, — розповідає про батьків Анатолія. — Зараз племінник у тюрмі за розбій та пограбування. Вітя привіз Іру з її дочкою вже вагітну до нас. Десь на четвертому місяці була. А в неї громадянство російське, прописки в Україні немає, не могла стати на облік.
— На УЗІ пішла на 38-му тижні. Я тоді з нею була. Пам'ятаю, зразу як побачили плід, викликали гінеколога. Усі заметушилися, почали якісь енциклопедії шукати.
Лікарі застерегли, що хлопчик тяжкохворий — у нього немає верхніх кісток черепа.
— Сказали Ірі: "Ну все, здраствуй, жопа, новый год", — продовжує Ганна. — Вона мені як розказала це, я пішла до завідувачки обсервації, попередила, щоб поспілкувалася з підлеглими. А то це вже ні в які рамки не лізе.
Анатолій народився 3 січня.
— Два з половиною місяці Тося пролежав у лікарні. Ірі було важко сприймати його таким, особливим. Морально не витримала. Але допомагає зараз і матеріально, як має змогу, і провідує його. Вітю посадили. Він, як дізнався про дитину, плакав. Дуже хотів сина, а тут таке. Я в лікарні провідувала Тосю, інколи по два рази на день. Дуже шкода було. Він усе-таки моя кровиночка. Ми його там і похрестили. Я привела батюшку, були ще лікар і медсестра. Я стала хрещеною мамою, а батюшка — хрещеним батьком.
Ганна забрала Анатолія додому.
— Мене мама підтримала. Вона до 5 років була в Будинку дитини, бо у її матері був туберкульоз. Знає, що це таке. А такого хлопчика віддати туди означає приректи на смерть.
В Інституті нейрохірургії ім. Ромоданова оперувати відмовилися. Пояснили, що в Україні дитині допомогти нічим не зможуть. Порадили шукати клініку в США.
Пузанова звернулася по допомогу до людей у соціальних мережах. Назбирала коштів і купила малюку сонатор і кисневий концентратор.
— Він допомагає при судомах. У Тосі вони через ураження центральної нервової системи. Перепади температури, бо терморегуляції нема. Його вночі вкриєш — весь нагрівається, розкриєш — температура може впасти до 34 градусів. Постійно встаю, контролюю. Підіймати Тосю і гратися з ним треба дуже акуратно. А так у всьому він звичайна дитина. Про це навіть лікарі кажуть. Народився з такою патологією, але розвивається нормально. Бавиться, уже вчиться сидіти, говорити. "Аня" каже. Гуляємо зазвичай у шапочці, а вдома — то з шапочкою, то без неї.
Господиня згадує, що її старшому синові Богданові після народження поставили діагноз — епілепсія.
— Теж казали, що не жилець, — наливає чай у чашки. — А малому вже 12 років. І нічого, нормально почувається.
Лікарі від коментарів про подальший стан Анатолія Боровського відмовляються. Називають випадок, коли дитина з таким відхиленням живе вісім місяців, — єдиним у світі.
— Ми обстежували малюка після народження, — говорить Валентина Кобилівська, завідувач відділення новонароджених Одеської міської лікарні №1. — Окрім пороку кісток черепа та пороку головного мозку, ніяких патологій більше не виявили.
Ганна Пузанова просить допомогти малюкові.
Реквізити
Приватбанк: 4149 4378 1251 2513, Пузанова Катерина Григорівна (мати Ганни).
Теоретично дитину можна врятувати
— Подібних ситуацій, коли дитина народжується без частини черепних кісток, є багато. Хоча такі важкі, як у Анатолія Боровського, — рідкість, — розказує 47-річна Олена Костюк, доцент кафедри неонатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика. — Як правило, такі діти — інваліди. Адже кожна частина мозку відповідає за щось. Якщо якась ділянка не працює — страждають функції організму. Її можна хірургічно вправити. Але будуть ушкоджені ділянки мозку.
Причини таких випадків переважно генетичні, пов'язані з закладкою органів. Повністю їх з'ясувати важко. Те, що дитина дожила до такого віку, — дуже дивно. Адже генетичні синдроми ніколи не йдуть самі. Завжди порушений розвиток нервової системи, центральна регуляція. Малюки помирають від зупинки дихання, серця.
Якщо цей хлопчик нормально розвивається інтелектуально, психічно та фізично, теоретично його можна врятувати. Є методи формування кісток. Зараз вирощують штучні. Але такі операції роблять переважно у США. Коштують вони десятки тисяч доларів і більше. Проте дітей не можна оперувати, доки організм росте.
Ольга БОРИСЮК
4 
1
Коментарі
3