У п"ятницю 23-річний співак Віталій Козловський виступив на останньому дзвонику у Бучанській школі-інтернаті для сиріт. Свято для дітей влаштувала компанія "Київстар".

Виступ Козловського влаштовують в актовому залі школи. Декілька випускниць заходять із плакатами кумира. Хлопці невдоволені.

— Він нам не подобається, — супиться випускник Олег. — Торік відпочивали у Ворохті в козацькому таборі, там теж Козловський співав. Місцеві козаки набирали в кульки води й кидали у Віталіка.

На дерев"яну сцену співак виходить із трьома танцівницями. Вони в золотистих міні-спідницях і колготках у сіточку. У залі аплодують мало. Віталій не вітається.

— Коли закінчував школу, вирішив, що все в моїх руках, — каже. Його чорний шкіряний пасок "Ферре" застібнутий на спині. — У мене не було заможних батьків, але змалку хотів співати і свою мрію здійснив сам.

Виконує пісню "Ты хотела". Випускниці несуть квіти. Козловський нюхає їх, кладе на підлогу.

— Токсікоман, — бурчить упівголоса випускник Олег.

— Як тебе звати? — питає Віталій світловолосу дівчину із бантом на маківці. Вона дарує йому троянди.

— Тома, — крутить випускниця полами короткої спідниці, потім засоромлено сідає на місце.

Пісню-дві заспівають, а потім чмих — і немає

— Не соромся, треба впевнено йти до своєї мети, — радить артист. — У 13 років я намалював себе на сцені у вигляді зірки. Через кілька років малюнок справдився. Я виграв "Шанс". А сцена, на якій виступав, була у формі зірки.

Козловський із учнями співає в караоке народні пісні. На "Червону руту" до мікрофона викликає директора школи Михайла Наконечного, 58 років. Чоловік співає дуетом із випускником Ярославом. Козловський їм аплодує.

— До нас приїжджали багато зірок, — розповідає Наконечний. На правому лацкані у нього значок "Заслужений вчитель України". — Пісню-дві заспівають, а потім чмих — і немає, — розводить руками. — Останнього разу була Бучинська. Вона хоч і народна, але якось так зверхньо поставилася до дітей. А нині дійсно було свято. Віталій гарно спілкувався із дітьми, і пісні в нього гарні. Нашим учням перекриті шляхи до культури. Буває, приходимо у кінотеатр, а нам замість обіцяних десяти квитків дають п"ять.

Восьмикласниця Люба плаче.

— Я така щаслива, — витирає очі. — Дуже люблю Козловського, маю всі його диски і плакати.

— Шо, Люба, збулася твоя мічта? — насміхається однокласник.

Козловський навчався у львівській школі N69 із поглибленим вивченням французької мови.

— Але і досі її не знаю, — говорить. — Я вчився не дуже добре. Погано знав фізику, математику. На історії було легше. Дату хрещення Русі можна було написати на руці, а біля дошки підглянути. Пам"ятаю, що сидів біля вікна на третій парті та мріяв про сцену. Вчителі робили мені поблажки, бо я проводив усі шкільні вечори.

42 випускники отримали по два комплекти постільної білизни"Еліт", від компанії "Київстар".

— Кілька днів тому повертався зі спортзалу пішки, — розказує співак. — На машині їхати не хотів, була гарна погода. Щоби не впізнали, на очі натягнув кепку. Вже було темно. На зупинці бабуся продавала вазонки квітів. Я дав їй у п"ять разів більше, ніж коштує вазонок. Вона так зраділа, і я отримав масу задоволення.

Із Бучі Козловського везуть на синьому "нісані" із номерами "Шекспір". Його балет їде у джипі.

×