Середа, 16 квітня 2008 17:01

Віталій Кононов пише роман про Сталіна

Автор: фото: Андрій ШМАТОВ
  Місяць тому голова політради Партії зелених Віталій Кононов вийшов на подіум. На Тижні моди в Києві він демонстрував кофту й штани від дизайнера Анжели Ангел. Дружині політика Надії це не сподобалося
Місяць тому голова політради Партії зелених Віталій Кононов вийшов на подіум. На Тижні моди в Києві він демонстрував кофту й штани від дизайнера Анжели Ангел. Дружині політика Надії це не сподобалося

"Не вмію ні читати, ні писати. Знаю лише загальні фрази, — каже про грузинську мову Віталій Кононов, 58 років. Із головою політради Партії зелених розмовляємо в "Джем-кафе" у київському торговельному центрі "Глобус". — Народився в аджарському місті Кобулеті, жив там до 5 років, а мову досі вчу. У мене в роду всі українці. Мама походить із Вінниччини, із села в Немирівському районі. Там виростав, закінчив школу із золотою медаллю. Вступив до Ленінградського університету, але вчитися не захотів. Наступного року вступив до КПІ".

Віталій Кононов у джемпері. Поверх сіре пальто. Кучеряве темне волосся зібране в "хвостик" на потилиці.

Подейкують, ви ром.

— Це правда, що так кажуть, — сміється. — Чув навіть, що я — циганський барон. Але роми мені лише подобаються. Дружу зі співаком Петром Чорним. Він виступає в ресторані "Сатурн". Коли маю поганий настрій, їду туди, п"ю вино. Люблю сицилійське рожеве. Я не великий спеціаліст, підвалу не тримаю. Але якщо буваю десь на святі молодого вина — у Франції, Іспанії чи Молдові, — то куштую.

Розповідає, що заплів волосся у косу наприкінці 1970-х, коли до Києва приїхав поп-гурт "Бонні М".

— Як у соліста Боббі Фаррела, — пояснює. — Мабуть, зробив це першим в Україні. Сприймалося як "голубизна", але я правильної орієнтації. Просто зручно. Доки вчився у КПІ, носив довгі патли. Воєнрук увесь час заставляв стригтися. Я грав рок на гітарі у кафешці поряд із рестораном "Столичний", — киває в бік майдану Незалежності. Писав вірші. Зараз це повний наївняк, а тоді звучало серйозно: щось там "Встань, Сагайдачний, подивися на Україну..." Хтось стукнув. Мене викликали в перший відділ при інституті, заставили написати розписку, що не складатиму вірші українською. Мовляв, батько військовий і прізвище російське. Більше того — зобов"язали на всіляких "смотрах" співати про "Русскіє бєрьози". "Я по-о-омню эту тишину..." — наспівує.

Кононов закінчив хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту.

— Спеціальність неабияка — тонкий органічний синтез. Тобто вмію варити наркотики, — сміється. — Але не варю.

За його словами, ідеями зелених зацікавився 1979 року, коли ті перемогли на парламентських виборах у Німеччині. У вересні 1990-го з однодумцями створив Партію зелених.

Я граю в блек-джек і преферанс

— З"їзд відбувався в готелі "Турист" на лівому березі — згадує. — Через знайомих музикантів роздобув аудіозапис гімну "Ще не вмерла України". Включили на відкритті. Дехто з делегатів почав протестувати. А я кажу: "Ми ж повинні зробити, як у Європі!" Пива накупили 20 ящиків, поставили, а ніхто не бере — не вірять, що безплатно. Потім як допалися...

1999-го ви були кандидатом у президенти України.

— Я розумів, що шансів нуль, — зауважує Кононов. — Політтехнологи пов"язували нас із Кучмою. Щоб показати, що ми не кучмісти, я запропонував такий хід. Кучма викликав мене. "Віталію, ти що, ідеш на вибори?" — питає. "Так", — відповідаю. "Ну, то й хрін з тобою!" Леонід Данилович на мене трохи образився. Потім помічав за собою "наружку", мої телефони прослуховували. На якомусь прийомі п"яний заступник міністра внутрішніх справ почав варнякати: "Ето ж враг, шо он здєсь дєлаєт? Такіх надо стрєлять".

За кандидата Кононова проголосували 76 832 осіб — менш як третина відсотка.

У політику повернутися не хочете?

— Там зараз грають у підкидного дурня. А я вмію в блек-джек і преферанс.

Розказує, що пише одночасно три книжки: екологічну і дві художні. Назву роману "Маринка і Сталін" навіяли слова з пісні Володимира Висоцького "Протопи ты мне баньку по-белому".

— Там є рядки: "А на левой груди — профиль Сталина, а на правой Маринка — анфас", — розповідає. — На колишній дачі Сталіна у Сочі можна зняти номер. Жив там добу. Недорого — 60 доларів, але моторошно. Дванадцять порожніх номерів, усе закривається на ключ. Там його воскова фігура сидить внизу. Йдеш: "Здравствуйтє, таваріщ Сталін..."

Кононов говорить, що захоплюється фантастикою. Раніше займався бігом.

— Пацаном літав сотку за 11 секунд, — додає. — На "Селянських іграх" в Ялті в одному забігу змагався з Валерієм Борзовим, майбутнім чемпіоном світу. Якось питаю його: "Валєро, пам"ятаєш, як ми бігали?" — "А-а-а, то це ти був, отой стиляга?!"

Де вдягаєтеся?

— Тут, у "Глобусі". Хлопці дзвонять, коли є щось нове. Маю п"ять-шість костюмів, але люблю джинси. Якщо влізу — не витрясеш. Телефон "Соні Ерікссон" донька подарувала на день народження.

Вона в мене вдалася, хапається за все. Закінчила юридичний факультет Київського університету, тепер захищає кандидатську з музикознавства в консерваторії. А ще співає в Національній опері, виграла кілька конкурсів.

Місяць тому Кононов демонстрував одяг на Тижні моди в парку Перемоги.

— Показував кофту й штани від дизайнера Анжели Ангел, — сміється. — Із 16-річними моделями тепер вітаємося, наче ми з однієї футбольної команди. Дружина Надія сказала потім приблизно таке: "Старий козел, що ти там забув?!".

1950, 2 квітня — Віталій Кононов народився в м. Кобулеті Грузинської РСР

1974 — закінчив Київський політехнічний інститут

1990 — став депутатом Київради

1992 — очолив Партію зелених

1998 — народний депутат, N1 у списку Партії зелених

2003 — видав книгу публіцистики "Україна моя радянська"

2004 — від імені ПЗУ підписав документ про створення Партії зелених Європи

Дружина Надія, 49 років, — інженер-хімік, контролер бюро дизайну та реклами. Доньці Марії 29 років

Зараз ви читаєте новину «Віталій Кононов пише роман про Сталіна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода