Черкаському майстрові Віталію Гамазі високі компартійні чини замовили подарунок до 70-річчя генсека КПРС Леоніда Брежнєва. Чоловік витесав із коров"ячого рогу композицію "Малая земля".
81-річний Віталій Гамаза з дружиною Ганною, 70 років, має власний будинок у Черкасах. На воротах прикріплена пофарбована в чорне дерев"яна голова лева. У дворі стоять два дерев"яні ведмеді.
— Ми любимо гостей. У нас їх багато буває, — зустрічає Ганна Миколаївна. Господар біжить розчісуватися. Показує фігурки, якими заставлені два серванти. Каже, що виготовляє їх зі шкільних років.
Народився чоловік у селі Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області. Батько Леонід Мойсейович і старші брати Микола й Петро столярували. Мати Віра Леонтіївна поралася по господарству.
— Вона була простою селянкою, — згадує Віталій Леонідович. — Багато працювала. Але 1931-го нас розкуркулили. Батьки втекли до Росії, в містечко Цимала Архангельської області. Там народився мій молодший брат Борис.
1944-го Гамазу забрали на фронт. Він воював з японцями, додому повернувся за сім місяців. Переїхав до міста Благовєщенськ Амурської області. Там одружився. Невдовзі дружина померла, залишилася донька Ніна. Нині їй 56 років.
— Донька й зараз у Благовєщенську. Має чоловіка, дітей. Я бував у них, допомагав зводити будинок, — розказує майстер.
У 1950-х Гамаза з батьками приїхав до Черкас. Влаштувався у столярний цех.
Майбутні свекри зустріли її холодно
— Був наймолодшим. Брався за работу, від якої всі відмовлялися, — згадує він. — Стільців краще за мене ніхто не робив.
Фігурки чоловік вирізає з дерева, коров"ячих рогів. Композицію "Слон і Моська" витесав із зуба кашалота, який привезли друзі з Півночі. Сувенір "Малая земля" йому замовили київські можновладці — на день народження Леоніда Брежнєва.
До хати заходить сусідка.
— У музей не здаєте? — питає про роботи господаря.
Ганна Гамаза заперечливо хитає головою. Несе роботу чоловіка "Ленін у Розливі".
— Це ж яка тонка робота! — крутить її в руках. — Навіть риба в котлі розміром з горошину плаває.
Подружжя познайомилося 1956-го. Ганна приїхала із Жашкова вступати до Черкаського торгового училища. У Жашкові нині живуть її сестри — 69-річна Тамара та 57-річна Марія. Дівчина-студентка прийшла до Гамазів винаймати кімнату. Каже, майбутні свекри зустріли її холодно.
— У мене було довге кучеряве волосся, — сміється жінка. — Віталік моментально в мене закохався.
Позаторік подружжя справило золоте весілля. 50-річна донька Єлизавета подарувала їм телевізор "LG", вона живе в Німеччині. Її чоловік того самого року помер від серцевого нападу. 28-річна онука Олена живе в Москві.
Сусідка збирається йти додому.
Щовечора подружжя дивиться телевізор та читає газети. Передплачують "Сільські вісті" та "Довголіття і здоров"я". Не пропускають жодної передачі "Жди меня" та "Ключовий момент".
— Віталіка дуже дратують телевізійні реклами, — каже жінка. — Я іноді телевізор вимикаю, щоб не злився.
1926, 9 червня — Віталій Гамаза народився в с. Мартоноша Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл.
1937, 29 грудня — у м. Жашкові Черкаської обл. народилася Ганна Мокряк
1945 — Віталій повернувся з фронту
1956 — Ганна закінчила Жашківську середню школу
1957, 3 січня — одружилися в Черкасах; збудували хату
1990 — в автокатастрофі загинув старший брат Ганни Володимир
2006, 3 січня — Ганна й Віталій відсвяткували золоте весілля
2007 — Віталій Гамаза зробив на замовлення чоловічого монастиря дерев"яного хреста з розп"яттям
2 
1
Коментарі
1