30 листопада минуло п'ять місяців, як пішов із життя гендиректор столичного палацу "Україна", композитор Микола Мозговий. Удова 58-річна Віолетта Борисівна тимчасово виконує обов'язки. Останні п'ять років працювала режисером і його правою рукою.
— Мусила навчитися водити машину, — сідає за кермо власної автівки. — Другий місяць зі свого заміського будинку їжджу на роботу без водія.
Умикає диск із піснями чоловіка. За чутками, одразу після його смерті на посаду керівника палацу "Україна" претендували оперний співак Володимир Гришко, 50 років, і продюсер 49-річний Ігор Ліхута.
— Як когось призначать, буду працювати й далі режисером, — говорить Віолетта Борисівна. — От наприклад, Гришко — співак, а тут треба керувати. Бухгалтерію знати, закони, на сценічній техніці розумітися. Останніх 20 років я кошториси робила, угоди підписувала.
На могилу чоловіка ходить кілька разів на місяць.
— Коли не прийду — завжди свіжі квіти лежать. На Михайла в церкву пішла. Свічечку за упокій поставила і службу замовила.
Із Мозговим познайомилася під час навчання у студії естрадно-циркового мистецтва.
— Мої батьки казали: "Умри, но закончи", тому про кохання не думала. На новий 1970 рік Микола покликав мене у вар'єте на другому поверсі станції метро Хрещатик. Я не прийшла. Він наступного дня запросив на якийсь концерт. Коли одружилися, мені було 18, йому 25.
До кабінету заходить донька — продюсер 36-річна Альона Мозгова.
— Мама моя така гарна була, я і поруч із нею не стояла, — каже. — Густе шикарнюче волосся до пояса, довгі стрункі ноги, тонка талія, очі величезні, розкосі. Мені запам'ятався її 30-й день народження. Батько запросив маму в ресторан. Я граюся з дітьми на вулиці. Виходять: тато в піджаку і джинсах, як завжди, мама — у рожевій сукні до п'ят, на плечах — боа краси небаченої. Тоді так ніхто не вдягався. Тато любив дорогі речі купувати. Поїде на гастролі, купить нам по флакончику парфумів найдорожчих, французьких, а мама лає: "Навіщо ти брав такі дорогі, я б тут за 3 рублі такі ж купила". А він: "У моїх жінок усе має бути найкраще". Я вже давно не живу з батьками, а влітку цілий місяць перед його смертю в них жила. Тато такий радий ходив, що всі біля нього. Шашлики нам смажив щодня, а мама консервацією займалася.
Віолетта Борисівна слухає доньку. На очі навертаються сльози.
— З Альоною у декретній відпустці півроку була, — згадує. — Потім донька трохи з бабушками посиділа і почала їздити з нами на гастролі. Я брала з собою горшок, плиту, манну кашу, повзунки і пельонки. Вперше взяли її з собою, коли мала рік і три місяці. Був такий колектив — "Беркут". Ми його повезли у Кіровоград. Альона ходить між хлопцями. Вони всі кремезні, високі, ставні. А у неї фартушок був із великою кишенею. У ту кишеню конфетки збирала. Набере повну, прийде у номер, шухлядку відкриє, викладе і знову йде випрошувати. Фартушок той досі десь є.
3 
1
Коментарі