Зі столичного Будинку офіцерів актриса 41-річна Ірма Вітовська виходить із двома великими пакетами. У холі будівлі триває виставка товарів легкої промисловості. Щоб не привертати увагу шанувальників, Ірма одягла сонцезахисні окуляри.
— Хочете фотографувати? Я ж навіть губ не нафарбувала, — усміхається. — Хоч пакети колегам віддам.
Ірма готується до вистави "Мерилін Монро: тріумф і агонія". У ній виконує головну роль. Прем'єра запланована на 25 травня. Поговорити з актрисою вдалося з другої спроби. Минулого разу репетиція затягнулася, інтерв'ю перенесли.
— Мерилін мріють грати всі. А я не мріяла, — продовжує Ірма. — Сподобалася тема вистави болгарського автора Дмитра Христова.
Цього року Монро виповнилося б 90. На її образі досі заробляють, але старіюча зірка нікому не була б потрібна. Коли думала про це, стало страшно.
Хочу реабілітувати Монро. Мільйони чоловіків бачили її в сексуальних фантазіях. Жінки одягалися, як вона. А чи хтось пожалів її? Сироту, яку всиновлювали і здавали назад? В кожному старшому чоловікові, який мав її за коханку, бачила батька. Сексуальність — нещастя для неї, бо від Мерилін хотіли лише цього.
Заходимо до кафе Будинку офіцерів.
— Зранку не їла, — каже Ірма. Замовляє салат із буряка та зрази з грибами. Сідаємо за столик.
Якими були ваші перші, дитячі ролі?
— П'ятачок-здихлячок, бо занадто худа була. У піонерському таборі перед школою. Мені причепили подушку на живіт. Гарно тоді верещала зі сцени. Я здібна була до перевтілення.
Чим захоплювалися у дитинстві?
— На все кидалася і швидко набридалося. Маю лише одне постійне хобі — минуле: фотокартки, картини, книжки про історію. Хронологічне древо малювала в дитинстві — хто на кому переженився у всіх знатних домах Європи. Люблю старі замки, руїни, цвинтарі. Досі торкаюся старих дерев'яних хат — і мене це збуджує. Історичних книжок удома більше, ніж театральних.
На мене в дитинстві вплинули Анна Ярославна, Катерина Медічі, Роксоляна — кожна велика харизматична жінка, яка мала свободолюбність і тягу до життя. Захоплююся царицею Єгипту Хатшепсут — об'єднала два береги Нілу, здійснила великі реформи. Вона одягала бороду й видавала себе за чоловіка, фараона. Наша Анна Ярославна плюнула на все, не пішла в монастир, вийшла заміж, стала королевою, регентшею — Франція шокована була. Такі речі Україна має фільмувати. А не погоджуватися на нав'язану роль жертви, покритки.
— То я не знаю — хліб треба покупать чи нє, — кричить у телефон жінка за баром.
— Треба, беріть, — каже Ірма Вітовська, не обертаючись. Потім тихіше: — Такі голосні жінки — і мова жахлива: ні російська, ні українська.
Якою є ідеальна жінка?
— Наповнена змістом. Може бути з ідеальними формами. Але, як у Зощенка (Михайло Зощенко, радянський письменник. — ГПУ), "открыла рот и испортила купальник". Буває — одразу не подивишся. А заговорить — бачиш, що зіниці гарні. Починаєш шукати зачіпки — бо вона вже тебе взяла. Сексапільність не можуть відтворити фармацевти, косметика — або є, або нема. Це поєднання амбіцій, свободи, харизми, незалежності, цілісності та інтелекту.
Ви — імпульсивна людина?
— Маю подвійне ім'я Ірина-Ірма. Вони в конфлікті. Бо мають різну природу значень. Мені комфортно бути різною. Психую — і спалюю все. Можу образити, принизити. Але можу бути найчуйнішим другом.
Позавчора зірвала репетицію "Монро". Уночі не розрахували час гуляння — важко було піднятися.
Із режисером вистави "Оскар і рожева пані" Ростиславом Держипільським билися. Він у мене стілець кидав, я в нього — пляшки. Давав мені копняка, наздоганяла — теж давала. Потім обіймалися і йшли пити каву з коньяком. Ми дуже схожі. Недарма став моїм кумом.
Пам'ятаєте, як вас почали впізнавати на вулиці?
— Коли став популярний серіал "Леся+Рома", зрозуміла — треба купити машину, бо не можу їздити метро. Люди починали зі мною фотографуватися — і я постійно запізнювалася. Або навпаки дивилася так жорстко, що боялися підходити.
Найсмішніший випадок був, коли даїшник у Тернополі зупинив. Їхала до батьків в Івано-Франківськ. Відчинила затемнене вікно — він як закричить: "Петя, дивись, шо я злапав!". Зрозуміла — прийшла масова любов.
Давно робите ляльок-мотанок, кошти з продажу яких передавали військовим?
— Ще 2007 року брала уроки в майстрині Олени Орєхової. Робила дві мотанки на день. Деякі йшли за 500 доларів. Тоді відмовилася зніматися в проектах — потрібно було десь брати гроші на каски, берці. Театральна зарплата — на одну каску.
На творчому вечорі Ірени Карпи мої ляльки "заробили" 17 000 гривень. Купили кілька коробок взуття військовим, спальники.
Зрозуміла, що це працює — продавати ляльки з моїм ім'ям. Почала виставляти в Інтернеті. Пішли замовлення. Ляльки навіть з України поїхали.
Що робите у вільний час?
— Лежу вдома. Зараз матиму вільний вечір перед репетицією. Завтра чоловік летить у Польщу, я — на гастролі до Львова. Будемо родиною дивитися дитячий мультфільм. Не досипаю з декрету. Коли синові було 4 місяці, пішла зніматися і передавала молоко.
Після розмови Ірма Вітовська бере сумочку зі стільця, каже:
— Піду яйця купляти. Мої хлопчики просили омлет.
Має сина від другого шлюбу
Ірма Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Батьки працювали інженерами на заводі.
Двоюрідний брат прадіда Дмитро Вітовський був полковником Листопадового чину, секретарем військових справ. Один із засновників ЗУНР 1918 року.
Закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю "актриса драматичного театру" 1998-го. Того ж року переїхала до столиці. Працює в Київському академічному Молодому театрі.
Стала відома завдяки головній ролі в комедійному серіалі "Леся+Рома". 2005-го отримала звання заслуженої артистки України. Має найвищу театральну нагороду України — "Київська пектораль" за роль Баби Прісі у виставі "Сталкери". Працює ведучою на телебаченні.
Після боїв під Іловайськом відмовилася зніматися в російських проектах.
Як волонтер допомагає пораненим військовим. Відвідує їх у шпиталях.
Грає головну роль у благодійній виставі "Оскар і рожева пані". Гроші з проданих квитків передають тяжкохворим дітям.
Від другого шлюбу має сина 5-річного Ореста. Втретє одружилася у квітні цьогоріч. Про чоловіка не розповідає.
3 
35413
Коментарі