— Дитину народила аж через 42 години. Вагітність переходжувала, тому сама поїхала в пологовий. Кілька днів мені нічого не робили. А ввечері в п'ятницю почалися перейми, — розповідає 31-річна Тетяна Добровольська зі Жмеринки на Вінниччині. 2014-го народила сина Нікіту. Через невчасно прийняті пологи хлопець має патології.
— Води відходили до п'ятої ранку, — продовжує Тетяна. — Лікар говорив, вранішня зміна простимулює, і я народжу. Дали снотворне, щоб поспала. Мені стало гірше, почалася рвота. За день до мене зайшли тричі. Сказала, що чекатимуть, поки буду готова народжувати: "Якщо не можеш спати, стрибай на м'ячику, ходи, лежи". Я була знесилена, просила зробити кесарів. Але мене не чули.
Уранці на зміну прийшов лікар. Чула, як дуже кричав в ординаторській, що мене досі не стимулювали. Оперувати не міг, бо я напилася багато води — наркоз би не подіяв. Ніхто не попередив, що цього не можна робити на випадок розтину. Лікар заявив: "Якщо зараз не родиш, наступна зміна не прийме пологи".
10 серпня о 17:50 в Тетяни народився Нікіта.
— Дитина 25 хвилин не дихала, — говорить жінка. — Відмовили нирки, печінка, не повністю розкрилися легені, був пошкоджений мозок. Сина підключили до апарата штучного дихання й викликали з Вінниці реанімаційну бригаду. Ті сказали: "Якби дожив хоч до ранку, щоб встигли його похрестити".
На четверту добу в хлопця запрацювали нирки. Його перевезли в обласну реанімацію.
— Дорогою він впав у кому. У лікарні підключили до апарата штучного дихання, — згадує Тетяна Добровольська. — Ми з чоловіком Сергієм приїхали наступного дня. Підійшли до ліжечка, почали сина гладити і розмовляти. Тут він відкриває очі й дивиться на нас. Лікарка була шокована, бо з такого стану швидко не виходять.
У закладі до нас гарно ставилися. І м'яко натякали, що від Нікіти краще відмовитися. Бо лікування буде дорогим і довгим. Медичка з іншого відділення взагалі радила: "Викиньте цю дитину у вікно, а собі народите другу".
Після виписки батьки продовжили неврологічне лікування сина.
— Нікіта міг тримати голову, тягнувся за іграшками, дивився по сторонах, — каже Тетяна. — У 2,5 місяця показали його новому неврологу, бо нашого не було. Вона відмінила п'ять препаратів. Цього не можна було робити. У дитини почалися судоми. Лікарі не могли підібрати протисудомний засіб, і нас виписали. Того вечора син покакав із кров'ю, блював. Серед ночі подзвонила до знайомої педіатра. Сказала, що це заворот кишок.
Нікіті в обласній лікарні під загальним наркозом зробили продування. Допомогло.
— У півроку ми втретє потрапили до реанімації. Через порушення в мозку син перестав ковтати і смоктати. Консиліуми на давали ефекту. Під свою відповідальність забрали дитину з лікарні додому.
Добровольські повезли сина в столичний медичний Центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи.
— З семимісячного віку ми побували в 35 реабілітаційних центрах, — додає 31-річний Сергій Добровольський. За освітою він механік авіапортів. Заробляє на будівництві. — На початку з'їздили на обстеження в іспанську Барселону. Грошима допомогли родичі, знайомі та незнайомі люди. Нам поміняли лікування, і за тиждень у Нікіти зникли судоми. Через рік сина побачила лікарка, яка радила викинути його у вікно. Не повірила, що це він. Сказала, що приїхали з іншою дитиною.
Продовжуємо оздоровлювати синочка. Став краще тримати голову, стає на лікті й руки, пробує повзати. Сидить у колясці, а раніше не міг. Став емоційним. На своїй мові підтримує розмову. На питання відповідає усмішкою або кривиться — це в нього "так" і "ні".
Залишається епілептичний синдром. Якщо його неправильно лікувати, можна втратити досягнуте. Та й прогрес у сина зупинився. У Китаї більш якісне лікування таких відхилень, є методики реабілітації. Там багато дітей народжується з ДЦП, однак інвалідом, який не ходить, залишається мало хто. Надіємося, нам допоможуть. Але курс коштує близько 700 тисяч гривень.
Охочі допомогти родині можуть переказати кошти на картку Приватбанку — 5168 7427 0509 6265 (Добровольський Сергій Юрійович).
2 
1
Коментарі