"У нас на клубі є надпис: "В єдності наша сила". То розумні слова. Я проти того, щоб нищити пам'ятники Сталіну чи кому там іншому. Не треба час підганяти — воно само відпаде. Так само з Бандерою.
Історія розсудить. А нам ті теми влада підкидає, за ниточки дьоргає. Ті кадри з Совєцького Союзу знають, що таке розділяти і керувати", — 47-річний Іван Лабайчук із села Красносільці, що під Збаражем на Тернопільщині, запрошує до будинку. Його сина 21-річного Василя третій тиждень тримають у міліції. Підозрюють, що 28 грудня був одним із тих, хто відпилював голову пам'ятника Сталіну біля Запорізького обкому Компартії.
— Син як поїхав у Тернопіль учитися, то до "Тризуба" пристав. Школу закінчив із відзнакою. Мав пару грамот за спорт, їх під час обшуку забрали. Рибалити любив, міг цілий день біля рівчака просидіти з вудкою. Одне, чим вирізнявся серед інших хлопців, — акуратністю. Не могло бути такого, що кудась побіг і зуби не почистив. У кімнаті чисто, в шафі все поскладано. Одяг, як то кажуть, на кант.
Лабайчуки живуть у двоповерховій хаті неподалік центру села. Біля дверей припаркована стара "вісімка". За хатою — тракторець. На подвір'ї бігають качки й кури. У хліві тримають порося. На навчання до технічного коледжу Василь щодня їздив із дому. До Тернополя — година автобусом. Позаторік захистив диплом менеджера, працював на меблевій фабриці. Роботу кинув, бо бракувало часу для "Тризуба".
— Я до тої його організації нейтрально ставився, — каже Іван Павлович. — Тішився, що він патріот, до церкви ходить. Але знав, він через то ні в інститут не йшов учитися, ні роботу не шукав добру. Вічно в роз'їздах. Якісь там пару рублів мав на проїзд і проїдок. Уже тепер мені сказали, що був головним у місті, а тепер в області.
Василь зник із батьківської хати за два дні після свого дня народження.
— Година 10 вечора була, він від дівчини зі Збаража приїхав. Привіз у пакеті светр, який вона подарувала. Йому на мобілку подзвонили — сказали, щоби підійшов до клубу, колонки забрав. Він позичає свої, щоб хлопці дискотеку крутили. Я проснувся — сина нема. Хлопці біля клубу переказали, що його повезли сірим "Фольксваґен Бора".
Батько написав заяву про зникнення сина до міліції, Служби безпеки та прокуратури. Ввечері до будинку приїхали на обшук шість машин міліціонерів.
— Я до них кажу: "Ну ви тоже найшли Усаму бін Ладена". Мовчать. Старший серед них майор був. Як зайшов на кухню, то сам матюкався. Казав, що його з тою справою вже дістали.
Обшук тривав 4 год. Міліціонери забрали брошури "Українські січові стрільці", "Співаник українського націоналіста", "Кокошинцям-360", одяг, особисті речі.
Кінолог із собакою оглядав стайню і гараж.
— Хотіли навіть на стрих стайні лізти. Але там драбина крута, пес не міг дертися. А той чоловік казав, що на руках його нести не буде. Коли я сказав, що тут понакидав фосфоцинку — щурів травити, то пса взагалі забрали.
Василя тримають у Запоріжжі.
— На минулих вихідних їздив до нього. Поговорити з сином не дали, але показали через вікно. Він піднімав футболку — показав, що синяків нема. Один із хлопців-"тризубівців" передав, що син вимагав у міліції, щоб із ним говорив україномовний слідчий.
Старший на чотири роки брат Микола живе з дружиною в батьківській хаті. Виховують сина 5-річного Олега. Йому не пояснюють, чому пропав дядько.
— Як на тебе дядько Василь казав? — питає малого дід.
— Казав "козак"!
— А може, "москаль"? Малий як надивиться телевізора, то так по-російськи рубає. Каже до мене: "Дєдушка, куда ти ідьош?".
— Дядько Василь тіки раз казав "москаль". А далі знов "козак", — відказує Олег.
Іван Павлович згадує, що в 1980-х потрапив до міліції через українську пісню.
— Із другом у Збаражі випили по пиву, на вулиці співали "Хлопці, підемо, боротися будемо..." Зловив начальник карного розиска. Хотів мене на 15 суток посадити. Але в мене на руках уже повістка в армію була. Заніс 30 рублів штрафу.
У Запоріжжі Василя Лабайчука утримують у камері Залізничного райвідділу міліції.
— У хлопців немає білизни, навіть зубну щітку не можна мати, — розповідає адвокат Віктор Ніказаков. — Годують раз на день, а то й раз на два дні. Приносять миску пісної лапші або рідкого супу. Хлопці змарніли, дехто ледве тримається на ногах.
5 
1
Коментарі
2