— Прабабуся була кравчинею. Від неї залишилися книжка мод 1921-го та швейна машинка "Зінгер", — каже дизайнер 42-річна Валерія Немушенко з міста Сватове Луганської області. Шиє з третього класу, декорує одяг вишивкою.
— Після дев'ятого класу батьки дозволили ходити на дискотеку. Стала займатися власним гардеробом. Пошила першу спідницю з накладними кишенями. Усвідомила, що шити це круто. Та батьки цього — не зрозуміли й відправили вчитися в кооперативний інститут на товарознавця. Мама сказала: "Ти дівчина несерйозна. Бухгалтерії не потягнеш. Давай у товарознавці".
Я не здавалася, шила вдома. 2003 року відкрила ательє, — продовжує Валерія. — Стояла черга з клієнтів. Не встигала обслужити. Набрала дівчат, але якість різко впала. Одній шити важко, закрилася.
Якось гортала журнал. Там рекламували вишивальні машинки. Купила. Коли молодшому синові був рік, почала творити в декреті.
Мій головний хіт — сукня "Пава". Пошила з льону для себе, вишила чорним. Прийшла постійна клієнтка. 20 років співпрацюємо. Замовила доньці на заручини таку саму. Вона — на тонкій бавовні, яскраво-рожева, вишита білим. Це плаття зробило мене відомою. Колеги не сильно церемонилися. Виставили в інтернеті сукню як свою роботу. Посварила, фото прибрали.
У колекції Валерії дві вишиванки-мілітарі.
— Зробила таку вишиванку для хлопця з місцевої самооборони — на лляному полотні кольору хакі. Крім українського орнаменту, використала вишивку у вигляді камуфляжних плям.
Ще одну подарувала, коли 2014-го нас охороняв Чернігівський батальйон територіальної оборони. Це були перші військові, які дали спокійно зітхнути. Виставили блокпости поблизу міліції та міськадміністрації. Усі патріоти міста допомагали їм. Коли їхали, для начальника штабу зробила вишиванку з камуфляжем.
Якось замовили вишиванку на подарунок для голландця, — говорить Валерія Немушенко. — Хотіла знайти нідерландські візерунки й вишити українським хрестиком. Безрезультатно. Узяла помаранчевий і зелений кольори. Використала візерунки, схожі на тюльпани.
Чоловік Валерії — підприємець. Виховують двох синів — 15-річного Марка та Давида, 4 роки.
За "важкими" клієнтами замітають до дверей
— Перед останнім дзвоником у нас замовили дві шкільні форми для 11-класниці. Це — плаття з фартушком, — розповідає дизайнер Валерія Немушенко. — Дивна совкова традиція. На форму це було мало схоже. Малюнок дівчина знайшла в інтернеті.
Клієнтка стояла, мовчала. Із кислим обличчям дивилася у дзеркало. Довше? Коротше? Ніякої реакції. Це був страшний пресинг. І так близько місяця. Моя швачка мало не плакала.
Коли замовлення забрали, вона замітала за клієнтами до вхідних дверей. У кравців є така прикмета — щоб "важкий" замовник не прийшов знову.
9 
1
Коментарі