У суботу інтерв"ю з ужгородським кондитером Валентином Штефаньо, 27 років, довелося переносити на півтори години. Валентин був дуже зайнятий — чаклував над карамельним тортом. Попросив прийти прямісінько на роботу в піцерію "Твінс", що на вулиці 8-го Березня в Ужгороді.
— Ще хвильку... — промовив і зник за дверима.
"Хвилька" затяглася, тож я встигла роздивитися у вітрині холодильника різнокольорові марципанові фігурки мультяшних героїв, тістечка та всілякі торти. У піцерії було людно. Раптом із дверей виповз великий карамельний торт, а за ним — високий худий Валентин.
— Торт називається "Острів бажань", — пояснив кондитер, сяючи від задоволення.
Кілограм весільного торта коштує 40 гривень
На підносі серед синіх хвиль і білої морської піни з вершків височів піщаний острів із карамельними пальмами. А на ньому — велика скриня, набита золотими монетами. Валентин віддав торт замовникам, і ми пішли у його майстерню. Там він узявся робити з карамелі великий бант для нового торта.
Маленькою думала, що всі кондитери мають бути товсті, — почала я розмову.
— Знаєш, чому я такий худий?— серйозно, без посмішки, запитав Валентин. — Бо що більше напружуєш мізки, то більше худнеш. А я ще й багато палю. От коли жив у Франції три місяці — не курив. Жаль було купувати пачку сигарет за 5 євро.
Замовити в тебе торт, мабуть, задоволення не з дешевих?
— Усе залежить від розміру. Кілограм весільного торта коштує 40 гривень. А звичайного — 35.
Минулого літа на міжнародному конкурсі кондитерів у Парижі ти посів третє місце...
— Цей конкурс відбувався у "Парі експозісьйон", що неподалік аеропорту імені Шарля де Ґоля, і проходив у рамках виставки "Європа-2005". Про конкурс мені повідомила моя сестра Валентина, яка живе під Парижем. Торт мав бути з карамелі та маленьких булочок, по-французьки — "птішу". Перед цим я ще не працював із карамеллю. Ми з сестрою закупили продукти і перетворили її квартиру на кондитерський цех. Треба було спекти торт-автомобіль. На саме авто пішло 176 булочок.
Із яких країн іще були конкурсанти?
— З іноземців приїхало тільки п"ять команд — з Румунії, Кореї, України, Чехії та Португалії. Спочатку Валентина хотіла представляти Болгарію, адже доволі довго там жила, бо вийшла заміж за болгарина. Та я переконав її, що цього робити не варто: ми ж українці.
Під спеціальною лампою повільно плавилася густа карамель.
От коли жив у Франції — не курив. Жаль було купувати пачку сигарет за 5 євро
— Ця лампа називається цукровою, — пояснив він.
У майстерні лежали стоси кондитерських книг, а між ними — альбом із фотографіями.
— Це ми в Парижі, — став показувати фото Валентин. — Оце моя сестра, щаслива і радісна. А це — організатори конкурсу. Біля мене — відомий на всю Францію майстер карамельних тортів Жан Криве.
Як гадаєш, кондитер — це митець?
— Для мене — так! І для французів теж. Важливо не повторюватися, бо тоді творчість зникає. Найбільше люблю клієнтів, які знають, який торт хочуть. Щоправда, інколи люди таке фантазують!..
А з кого кращий кондитер — чоловіка чи жінки?
— Звісно, з чоловіка, — промовив упевнено. — У нас усе краще виходить: і варити, і пекти... і все інше.
А вдома любиш поратися біля плити?
— Ну, в будні готує мама. А на свята — я, тоді вона слухняно йде мити посуд.
Що тобі в дитинстві дарували на новорічні свята?
— Торти ніколи не дарували. Хоч на підвіконня постійно ставив чобіток...
2 
1
Коментарі