— Подала документи в польський університет імені Адама Міцкевича в Познані. Вивчатиму політологію. Туди зараховують за атестатом і додатком до нього. Вступні іспити складати не потрібно, — розповідає 17-річна Анна Олійник із Хмельницького. Рік навчання коштує 1,5 тис. євро. Стільки ж обходиться в університеті Шевченка на найдорожчих факультетах. — Обирала один із кращих польських вузів, і щоб навчання за ціною було не набагато дорожче, ніж у нас.
За останні два-три роки значно більше наших випускників їдуть вчитися за кордон. Зараз там 55–60 тис. студентів з України.
— Зросла кількість абітурієнтів, що володіють англійською на розмовному рівні. Також більше інформації з'вилося в інтернеті про різні платні й безкоштовні програми навчання за кордоном. Це й сприяє виїзду наших абітурієнтів в інші країни, — розповідає експерт з питань інформатизації освіти Артур Кочерян.
Українські абітурієнти обирають вузи у Німеччині, Чехії, Канаді, Нідерландах і Великій Британії. Найбільше їдуть до Польщі. Там їх майже 17 тис. З цієї країни українські студенти мають найменше відмов. Найважче виїхати до Британії, Канади та Італії.
— У Польщі, Німеччині та Чехії наші студенти можуть навчатися безкоштовно, але мовою цих країн. Усі англомовні програми платні, — розповідає менеджер освітніх програм агентства "Карандаш" Ірина Білуха, 30 років. — Канадську й англійську освіту у світі цінують, але там вчитися дуже дорого. За рік навчання у Британії доведеться заплатити від 17 до 30 тисяч фунтів. У Канаді — 25–30 тисяч канадських доларів. Цікаво, що всі випускники канадських навчальних закладів мають право отримати робочу візу на термін, який дорівнює часу навчання. Нідерланди — хороша альтернатива Британії, Канаді чи США. Навчання там якісне, а проживання та харчування дешевше — у середньому 20 тисяч євро на рік.
У найкращі європейські вузи вступити складно. Вони мають багато вимог до іноземних студентів — влаштовують іспити й творчі конкурси. Перевіряють мотивацію абітурієнтів. Для маловідомих приватних вищих навчальних закладів найголовніше — високі оцінки в атестаті. Також платоспроможність кандидата — правильно оформлені документи про гарантування оплати навчання.
Найчастіше на навчання за кордон їдуть через освітні агенції. За 5 тис. грн там консультують абітурієнтів, допомагають обрати вищий навчальний заклад і вступити.
— Також готують необхідні документи не лише для вступу, а й для банку, посольства, страхової компанії, перевізника й для поселення в гуртожиток, — каже фахівець. — До обов'язків таких компаній належить допомога в отриманні візи. Це супровід студента у посольство або подача документів замість нього, якщо правила установи дозволяють подання третьою особою.
У більшості європейських університетів діє болонська система навчання, коли студенти набирають навчальні бали впродовж семестру, мають писати модульні роботи після засвоєння тем і складати іспити. Проте вона вільніша, ніж в Україні.
— Хоча система подібна до нашої, але там інші підходи до навчання, сучасніші методики засвоєння знань, — каже заслужений учитель України Віктор Громовий, 54 роки. — Моя донька закінчила Рурський університет у Німеччині. Розповідала, що контрольні роботи вони пакують у конверт і надсилають на перевірку. Через два місяці приходить відповідь. Не знають, хто їх перевірятиме. Це повністю виключає корупцію і збільшує об'єктивність оцінювання.
— Не можна сказати, що в одній країні краще вчать одній спеціальності, а в другій — іншій. Якщо загалом країна розвинена й університет перший за рейтингами, там дають хороші знання на різних спеціальностях, — говорить фахівець. — Педагогічну, філологічну чи юридичну освіту краще здобувати в Україні. Якщо говорити про юристів, то після європейського університету тут юристи не потрібні. Вони не володітимуть специфікою вітчизняної юридичної системи.
"Хочеш — ходиш на лекції, не хочеш — сидиш у гуртожитку"
Не кожному абітурієнту піде на користь освіта далеко від дому. Деякі студенти перших курсів починають з'їжджати у навчанні вже на початку другого семестру.
— У більшості університетів Євросоюзу вільніше навчання, ніж у нас. Особливо воно контрастує із нашою шкільною системою. У школі класний керівник контролює й поведінку, й успішність. У європейських вузах дають програму на півроку, список творчих робіт і модулів. Хочеш — ходиш на лекції, не хочеш — сидиш у гуртожитку. Маєш сам розподіляти час, — каже психолог 42-річна Олена Щипанкевич. — Якщо майбутній студент схильний до планування й чіткого самоконтролю, то зможе там навчатися. Коли ж у школі вчився посередньо й легко піддається впливам, то його батьки просто марно витратять гроші — і диплома не матиме, і не навчиться нічого.
3 
1
Коментарі