— 2013 року за 13 діб об'їхав на мотоциклі всю Україну. Тоді ж загорівся ідеєю обігнути Європу, — говорить президент Київського міського автомотоклубу 50-річний Сергій Малик. Наприкінці 2016-го з дружиною Вікторією об'їхали Європу. За три місяці відвідали 29 країн.
Із Сергієм зустрічаємося в кав'ярні на площі Перемоги столиці. Чоловік — у потертих джинсах і шкіряній куртці. Замовляє американо з молоком.
— У подорож вирушив на спортивному мотоциклі, дружина — на мікроавтобусі, — розповідає Сергій. — Тільки в'їхали в Польщу, бус зламався. На ремонт витратили понад 2 тисячі євро. Бюджет розрахували до копійки, а тут — такі витрати. Допомогли друзі й благодійники.
На цьому неприємності не закінчилися. В Туреччині на кордоні тримали 7 годин. Після спроби військового перевороту там на три місяці оголосили воєнний стан. У нашому автобусі помітили безпілотники й камери. Чекали, доки весь багаж ретельно перевірять.
У Монте-Карло нас пускати відмовилися, бо в'їзд автобусів на територію заборонений. Залишили бус при в'їзді в місто. Поїхали мотоциклом.
Щодня в середньому проїжджали 300 кілометрів. Ночували в автобусі, будинках українців за кордоном та українських послів.
— Автобус обладнаний як машина технічного забезпечення учасників автоперегонів, — продовжує. — Є чотири спальні місця. Помитися і справити нужду за кордоном можна на кожній заправці. Там навіть є пральні машинки. Взяли з собою мультиварку. Продукти купували в супермаркетах. Щодня мали здорову й корисну їжу.
Під час поїздки Сергій зняв серію документальних фільмів про українців, які досягли за кордоном успіху.
— У Норвегії знайшли монастир, де правлять українською. Мало хто про нього знає, бо розташований високо в горах. Узимку там буває зо 20 туристів, улітку — до 200. Добираються пішки, бо закрученим серпантином не кожен ризикне їхати. Ми виїхали бусиком. Дружина спочатку за голову хапалася. Мовляв, краще б пішки пішли.
Настоятель храму отець Роберт — американець. У молодості якийсь час жив на Західній Україні. Там вивчив мову.
У монастирі немає електрики. Користуються свічками. Живуть там справжні монахи. Раніше були босяками. Один розповідав: "Був скінхедом, вів неправильний спосіб життя. Якось проходив повз церкву, і невідома сила змусила зайти всередину. У храмі мене осліпило яскраве світло. Вийшов іншою людиною. Розпрощався з друзями, став молитися, поступив у семінарію".
У бельгійському Генку розшукали родину Дерев'янків. Поселилися там після закінчення Другої світової війни. Найстаріший її член Іван Павлович отримав у Бельгії вищу освіту. Став топ-менеджером компанії, що займається електронікою. Після одруження пішов у священики. Очолює в Генку українську православну церкву. Править у храмі святого Михаїла. Під неї виділив гектар власної землі.
У Данії познайомилися з українкою, яка є депутатом міськради Копенгагена.
Сергій розраховується. Натягає шапку на самі очі й виходить на вулицю.
— До весни змонтую фільми, — каже Малик. — І одразу ж почну готуватися до наступної поїздки "Від мису Горн до Аляски — в пошуках українського сліду". Подорож буде триваліша й масштабніша.
5 камінців узяв із собою в подорож Європою Сергій Малик. Знайшов їх у річці Тисі. На кожному майстри різними мовами написали "Україна – це Європа". Залишили їх у Норвегії, Франції, Португалії, Іспанії та на острові Сицилія.
Обігнав на машині реактивний літак
Сергій Малик 10 разів ставав рекордсменом Національного реєстру рекордів. 2004 року найшвидше заїхав автівкою на гору Ай-Петрі в Криму – за 46 хв.
– Їхати на величезній швидкості по гірському серпантину – це все одно, що взяти два відра цементу, стрибнути з ними в басейн і намагатися пливти. Дорога на гору вузька. А коли летиш на швидкості, взагалі здається мотузочкою, – говорить Сергій.
За два роки на автомобілі "Естонія" обігнав реактивний літак "Дельфін". 2011‑го за 5 год. найдалі пролетів на повітряній кулі – 170 км.
– До польоту готувався кілька тижнів, – додає Малик. – Тренувалися, розробляли маршрут, чекали сприятливої погоди. Стартували в Умані, а приземлилися під Брусиловим на Житомирщині. Під час польоту відчуття були, як під час першого сексу.
Коментарі