Переможець конкурсу "Голос країни" на телеканалі "1+1" Іван Ганзера, 24 роки, із села Калинове Борівського району на Харківщині щойно підписав контракт на п'ять років з однією із найбільших компаній звукозапису "Юніверсал мюзік груп".
Іван у темних окулярах. Намацує рукою диван у столичному ресторані "Барбекю" й акуратно сідає на нього.
— Друзья детства перестали со мной разговаривать, — розказує. — Раніше при зустрічі обіймалися, розпитували. Тепер це лише сухі привітання і потискання рук. Може, вони звикли, що мені потрібна допомога. На всіх конкурсах, в яких я не доходив навіть до чвертьфіналу, вони підтримували мене. А тут я раптом чогось добився сам.
Іван незрячий від народження. Зір втратив через родову травму. У напівтемряві трохи бачить лише чорно-білі силуети. Із-за скелець видно, як мружиться від світла.
— Мені пропонували зробити операцію, але гарантій не дають. Я боюся ризикувати. Почекаю, доки з'являться новіші технології. Удома батьки не роблять перестановок, щоб я не натикався на речі. Мама деколи просить подати їй синю миску чи червону чашку. Забуває, що я не бачу. Я делікатно прошу — повтори ще раз. Вона каже: подай миску з третьої полиці чи другу чашку із сушки.
Обмацує на собі пасок, шукає мобільний телефон.
— Мені тепер часто дзвонить дівчина. Познайомилися півроку тому. Вона вчиться на міліціонера в Харкові. Побачила мене по телевізору і закохалася. Мені передали її номер. Сказали — гарна, скромна, подзвони, не пошкодуєш. Їхав після зйомок у поїзді Київ—Харків і набрав її. Ніби недовго говорили, а виявилося 3 години. Зараз по п'ять-шість годин на день спілкуємося телефоном.
До Івана підходить жінка в чорному костюмі. Це — помічниця, яка його водить. Донедавна його супроводжував батько, але сказав, що хоче відпочити від Києва, і поїхав додому.
— Попросив дівчину вислати її фото. Я трохи бачу: на великому екрані вловлюю чорні літери, можу роздивитися велику картинку. Вона виявилася гарною, чорнявою, худою і високою. Пішли знайомитися з її батьками. Мама в неї класна, весела, зразу за стіл садить. Думаю, я їм теж сподобався. Але сказали, що в Київ вона не зможе їздити до мене, бо має закінчити навчання. Я погодився.
Іван у білій футболці під чорним піджаком. На футболці намальована дівчина. Одяг йому допомагає підбирати сестра 34-річна Світлана.
— Я ревнивий, тому дзвоню своїй дівчині щовечора, — продовжує Іван. — Сказав, раптом щось узнаю погане — приїду і задушу обох. За гороскопом я Козеріг, інколи псіхую. Як щось у розмові не так, я тим телефоном об стінку як шарахну. Він розлетиться. Тоді збираю його, складаю докупи і пробую знову їй подзвонити. Після сварок ми сильніше відчуваємо, як любимо одне одного.
1 
1
Коментарі