Уві сні він мене поцілував

 

"Працював у суботу на дачі, підкопував дерева, удобрював ґрунт. Наробився тяжко, зате легко заснув. Побачив дивні образи: якийсь незнайомий згрібав у моєму саду листя, а діти складали у великі лантухи. Я підійшов до чоловіка, та він приклав пальця до уст, а тоді каже:

— Листя ви збиралися спалити, але ми зберемо його, завеземо на фабрику й переробимо на золоті монети. З кожного лантуха вийде по два-три злитки. Лишень віддайте ті гроші бідним, бо листя не наше. Я щось промурмотів у відповідь.

Олександр Іванович, 54 роки, с. Калинівка на Київщині".

Сни, пов"язані зі щойно пережитим, складно пов"язувати з майбутнім. Проте ваші "дачні" настрої засвідчують потребу самовдосконалення. Можливо, бракує грошей. Остерігайтеся того, що вам не належить, не влізайте в кабалу, не беріть великих кредитів, бо не матимете зиску.

Остерігайтеся того, що вам не належить

"Уві сні я пережила хвилини щастя з людиною, про котру тривалий час думаю. Він мій колега по роботі, але уваги не виявляє. А уві сні поцілував. Хотіла щось сказати, але він підняв на руки і закрутив. Я втратила голову... Після цього сну боялася зустрітися з ним на роботі. Подруга порадила. "Будь сміливіша, зроби перший крок". А тоді дізналася приголомшливу новину: він звільняється. Підійшла, запитала, куди йде. "У мене нічого пам"ятного тут не було, — відповів він. — Оце тільки за тобою буде трішки скучно. Зустрінемось якось?" Погодилася на зустріч, зрозуміла, що мій сон починає збуватися.

 Олена, 23 р., м. Київ".

Тривожне щастя уві сні інколи має приємне продовження, але втрачати голову не слід.

"Натовп людей ішов курною дорогою. Не військові, а якісь переселенці чи базарники. А я стояла на горбочку й дивилася услід. Шукала лідера, але попереду йшли якісь мавпи, озиралися, шкірилися до людей, а ті пригинали голови і тихо сунули. Дорога зникла, горизонту не стало. Я почала гукати чоловіка, але той не відгукувався, хоч був поруч. Я кинулася зупиняти людей. Двоє в масках наставили на мене пістолі. Цей сон не дає спокою вже кілька діб.

Варвара Олександрівна, вчителька, м. Полтава".

Може, ви переживаєте те, що відбувається в країні? А може, подружні взаємини послабилися? Через щирість, відвертість люди іноді стають вразливі. Головне — ви залишаєтеся самі собою.

×