"Ющенко через помічника дав 50 гривень"

 

Унизу столичного Андріївського узвозу 70-річна Галина Шиянова просить милостиню з великою зграєю собак. Приходить сюди у вихідні після 12-ї години.

Помічники-жебраки Маша і Дарік стелять на асфальті старенький килим. Галина наливає собакам воду в пластмасові коритця, знімає червоні черевики і босоніж всідається на килимок. Праворуч — картонна табличка: "Люди добрі! Допоможіть на утримання притулку для собак і котів".

Усі 14 собак — з ошийниками, повідки зв"язані докупи. Собаки чухаються, але псиною від зграї не відгонить.

— Це тому, що я їх щодня обтираю оцтом, — каже Галина.

Вона — у блакитному плащі, з-під якого виглядає довга біла сорочка в квіточки. На голові — кілька хусток.

— Боюсь вуха застудити, — пояснює і називає своїх вихованців. Маленька чорна — Муха, великий рудий пес — Лорд, тер"єр — Сліпий, двоє дворняжок — Тютя і Куця. Найменший, кишеньковий Карабінчик плутається між ногами у дорослих собак. На голові у нього ранка, змащена йодом. Лорд починає гарчати на дворняжку Чернишку.

— Ану, перестаньте, — рознімає їх Галина. — Чернишка зараз кобеля просить, доводиться її ізолювати. Іди, Муха, погуляй, — відв"язує темного короткошерстого пса. Той перебігає на галявинку навпроти.

Галина каже, що живе неподалік, в покинутому будинку — без води, газу і світла.

Як же ви взимку? — дивуюся.

— Підбираю ганчір"я, закутую собачок і сплю з ними, щоб не мерзли, — усміхається рідкими зубами.

Галина бездомними тваринами опікується вже 20 років. Раніше працювала фельдшером, жила в однокімнатній квартирі на Борщагівці разом з маленьким песиком. Якось він зник, жінка кинулася шукати його на бойнях.

— На шкуродерні в Пирогові із собак, ще живих, знімали шкіру або повільно вбивали, — схлипує. — Один обценьками душить, інший ломом б"є по голові. Я дізналася, що кішку можна викупити за 7 карбованців 30 копійок, а собаку — за 7,60. Продавала простирадла, напірники, ковдри і забирала собак. Тепер забираю тварин зі шкуродерні в Бородянці. Ось квитанції, — витягає з кишені папірець. Там написано, що собаку продано за 76 гривень.

Кішку можна викупити за 7 карбованців 30 копійок

— Тримаю зараз сорок собак, а колись триста було. На кожну маю міжнародний ветеринарний паспорт, — витягає із внутрішньої кишені пачку документів. Гортає паспорт Лорда. І продовжує: — Якось сусіди увірвались у мою квартиру, багатьох собак повбивали. Довелось покинути житло. Іноді навідуюсь туди помитися, випрати речі. Тиждень тому прийшла заплатити за комунальні послуги, а сусід перестрів і почав погрожувати, що очі виколе, якщо я сюди ще носа суну. Мені дозволили переселитись у колишній шкірвендиспансер на Татарці. Потім землю забрав під офіси бізнесмен Чабанов, — скаржиться Галина. — Викликав наряд міліції, замовив контейнери і вивіз собак за місто. Вціліло тільки сорок.

Люди раз у раз кидають гроші в пластмасову миску. За півгодини бабуся назбирала більше двадцяти гривень.

— Дарік, купи собі поїсти, — кличе свого помічника і дає йому десятку. Маші вручає стільки ж і відправляє її по ковбасу.

— Маша закінчила театральний, — каже Галина, коли та відходить. — Потім стала алкоголічкою, бомжем... Собакам купуємо м"ясні обрізки, корм "Педігрі", — пояснює далі. — Взимку зі шкільної їдальні дають залишки обідів. Найбільше грошей іде на ветеринарів, хірургів.

У вас сім"я є?

— Я в дитбудинку росла, з голоду пухла. Потім мало не осліпла і ревматизм підхопила. Ось моя сім"я, — гладить по голові рудого Лорда.

А звідки золота обручка на пальці?

— То вона ж на мізинці, — демонструє правицю. — Це щоби серце краще працювало.

Підходить турист у білих штанях і фотографує зграю.

— Ага, а гроші покласти? — скинулася Галина. Чоловік слухняно дістає п"ять гривень.

— Пенсія дуже маленька, — ховає гроші.

Влада не допомагає?

— Та де там! Зате Ющенко якось проїжджав на "мерседесі". Зупинив машину біля мене і через помічника дав 50 гривень, — хвалиться. — Я за президента потім свічку в церкві поставила.

×