30 липня справили дев'ятини за музикантом і композитором 71-річним Юрієм Шаріфовим. Помер від інсульту, мав цукровий діабет. Його поховали на Личаківському кладовищі у Львові, поряд із лідером гурту "Брати Гадюкіни" Сергієм Кузьмінським.
Юрій мав три музичні освіти — скрипаля, музикознавця і композитора. У середині 1960-х був одним із перших, хто почав виконувати рок у Радянському Союзі. Грав у чернівецьких ансамблях "Смерічка", "Червона рута", "Жива вода". Гастролював у 24 країнах світу.
— Він виглядав трохи дивним на сцені. Бас-гітара фірми "Рікенбакер" завжди вважалась агресивним інструментом із хуліганським звуком. А в нього таке добре обличчя, — згадує знайомий Дмитро Зарицький, 67 років. — Він вилікував мене травами від гострого отруєння на гастролях у Росії. Позитивна і спрямована на добро людина — таким його пам'ятаю.
Співпрацював із Софією Ротару, Юрієм Башметом, Назарієм Яремчуком, Володимиром Івасюком, Лілією Сандулесою, Іво Бобулом, Олександром Сєровим та багатьма іншими виконавцями.
— Він нікому ніколи не лестив. Незважаючи на ранги, рубав правду в очі. Не грубо, деколи з гумором, — говорить Олександр Єкімов, друг Юрія. — Така відвертість була не всім до вподоби. Якщо Шарік сидів у журі фестивалю або конкурсу, це була тяжка обставина для суддів.
Із середини 1970-х працював у сфері електронної музики. Вів авторські музичні програми на радіо "Ініціатива". Багаторічний голова журі всеукраїнського рок-фестивалю "Тарас Бульба".
Останні роки був бас-гітаристом джаз-рокового колективу "Опен блюз бенд". Записав 15 дисків. У нього залишилася дочка Сюзана.
1 
1
Коментарі