44-річний киянин Юрій Козлов називає себе потомственим цілителем. Щодня лікує до сотні людей. У телепрограмі "Битва екстрасенсів-3" чоловік посів друге місце.
Пацієнтів Козлов приймає в орендованому приміщенні в центрі Києва. Об одинадцятій ранку під його дверима жива черга — дев"ять жінок і чоловік.
— Таксу не встановлює, хто скільки дасть, — каже одна із жінок. — У мене ноги болять, я до нього вже третій раз іду. Почуваюся краще. Лікує він руками: шось так водить-водить, навіть не торкається до тіла.
Із дружиною Світланою Козлов приїжджає у двір сірим "шевроле". Жінка запрошує до приймальні. Інших не пускає.
— Вони ж не дадуть поговорити, — поправляє зашторені жалюзі. Пропонує чай і каву. Козлов говорить по телефону.
— Коли я вже здохну, — після 15-хвилинної розмови кладе слухавку Юрій. Знімає дублянку. Під нею лише сорочка на короткий рукав. На вулиці 5 градусів морозу.
— Температури повітря не відчуваю давно. Одні вважають мене дурнем, інші — монахом, бо я не п"ю, не курю і не гуляю. А сюди приходжу, щоб допомогти, — киває на людей за дверима.
У мене по материній лінії всі жінки лікували. Навіть є запис у церковній книзі, що мої прапрабабки, три сестри з Конотопа, були відьмами. Я маю п"ятьох дітей. Наймолодшій Олі 10 років. Від неї не можемо нічого сховати — усе знаходить.
Козлов за освітою — психолог-реабілітолог. У російському місті Астрахань мав свій будівельний кооператив.
Мої прапрабабки, три сестри з Конотопа, були відьмами
— У 26 років мені почало щось ввижатися. Думав, що дах їде. Якось у трамваї дивлюся: у мужика з-за плеча наче димок іде, як із вогнища. Я злякався, вибіг з вагона. На зупинці побачив жінку, яка перебігала дорогу. На секунду відчув, що відчуває вона: біль у ногах, хвилювання, що не встигне на свій транспорт. Ніби увійшов у неї. Я пішов до церкви. Батюшки одразу: "О, такий лох нам потрібен". Сказали, що в мені сатана сидить. Розвели на бабки. Я тоді круто стояв, в будівельному кооперативі працювало 240 робочих. Попам і дачі добудовував, і будівельні матеріали підвозив. А вони все казали, що сатана в мені з"їсть моїх дітей. Я навіть церкві свої "жигулі-шестьорку" подарував. Машина була червоного кольору, батюшка сказав, що це колір аду. Наказав привезти її о четвертій під церкву, залишити ключі, довіреність і тікати, не оглядаючись, щоб сатана очі мої не бачив.
Дружина подає йому горнятко чаю.
— Батюшки довели до такого стану, що я облив себе бензином і хотів підпалити. Але у запальничці намочився кремінь і не давав іскри. Потім в однієї бабусі у церкві побачив димок із вух. Сказав їй: "Давайте я вас вилікую". Стою позаду неї і думаю: "Боже, візьми мене в посередники, між твоєю силою і цією хворобою". Руки самі почали крутиться.
Цілительством займається 10 років.
— Людина має здібність відновлюватися. Але не все заживає: печінка чи серце самі не заліковуються. Бо енергія йде на нерви, сльози, гнів. Щоб пацієнт розслабився, я анекдоти розповідаю.
Додає, що може виводити душі померлих із будинків.
— Мій старший брат Олександр живе у Празі, виїхав у 1990-х. Якось я до нього поїхав. Удвох зайшли в гості до знайомих художників. У будинку я відчув запах поту старої людини, силует якоїсь згорбленої бабусі привидівся. Брат розповів, що в квартирі завжди стоїть затхлий запах. Думали, що то грибок, зробили ремонт, а воно все одно чути. Діти вночі боялися самі залишатися вдома. Виявилося, раніше в будинку на першому поверсі жила бабуся. Коли злягла, родина художників за нею доглядала. Потім звідкись з"явився племінник, якого вона років 20 не бачила. Обіймав, цілував бабцю, на ніч казки розказував. Жив у неї місяців три, доки хату на нього не переписала. Тільки-но це зробила — зник. Старенька цілими днями лежала й ображалася, доки не вмерла. Так було з півроку. Образа спалила багато енергії у квартирі, там утворився смерч. Я зробив зворотний смерч: по певних кутках розклав 14 воскових свічок. Роблю їх сам, бо в церкві парафінові продають. Уранці хата стала як нова.
Каже, лікував двоюрідну сестру матері Віктора Ющенка.
— Вона скаржилася на біль у суглобах. Після цього до мене пів Хоружівки їздило лікуватися. На річниці смерті мами президента зустрівся із Віктором Андрійовичем. Запропонував йому свою допомогу. Але думаю, особистий лікар президента не дозволив би йому лікуватися в інших.
2 
1
Коментарі
28