39 річний Юрій Коваленко копіює тварин, птахів і безліч інших звуків. Його голос щодня лунає на "Русском радио" й каналі "К-1". 2002-го він озвучував усіх чоловічих персонажів у політичному мультфільмі "Великі перегони". Говорив і за Кучму, і за Ющенка, і за Клінтона.
Чекаю на Юрія у холі каналу "К-1". Він забігає з вулиці, під пахвою — чорна барсетка. У руках — ключі від машини "Деу Ланос".
— Вибачте , — винувато всміхається. Охоронець на вході записує нас у журнал.
— Юрко! — повз нас пробігає якийсь хлопець.— Ти розписався у журналі для ключів, а треба — про вихід на роботу.
Коваленко чухає потилицю.
Заходимо до режисерської. За пультом сидять троє хлопців, два — близнюки. Обидва коротко стрижені, біляві: один — у червоній спортивній кофті, другий — у червоному реглані.
— Вони вирішують тут усе, — каже Юрій. — Якщо у них нічого не виходить — у інших теж не вийде. А це — моє робоче місце, — сідає за маленький столик у дикторській. Перед його очима — телевізор, з екрана якого диктор має читати текст.
— Тут я записуюсь. Інколи стою, інколи сиджу. Можу й лежачи або підвішеним до стелі. Ой! У мене в роті наче щось було: жуйка, здається, — він вибігає у коридорчик до смітника.
— Тут мало меблів, але інтер"єр мені не потрібен, — продовжує. — Треба лише текст, телевізор і вуха.
Вступив у театральний без блату, сам
Витягає мікрофон. Одягає навушники.
— Колись на УТ-1 вів програму "Я здивую світ", — пригадує. — Але почалися вибори, і проект заморозили. А тут я — "голос каналу"! Для жінок озвучую "Фабрику краси". А в мультфільмі про Сімпсонів, разом із Євгеном Малухою, розмовляю за 13 персонажів — Беронса, Мізерса, Барні.
А на радіо?
— "Рускоє радіо Украіна 44 55 тра-та-та..." — басить він вальяжним московським голосом.
Кажуть, ви знаєте багато мов?
— Хто? Я? — вигукує здивовано. — Я їх імітую. Слухаю, ловлю мелодику і ... вірять! Зараз займаюсь бушменською, вона найскладніша.
Для чого?
— Для себе! — запевняє Юрій — Я імітую всіх: Єльцина, Путіна, Брежнєва... Або можу відтворити вітерець, джерело, дитячий плач, — складає долоні біля рота й верещить немовлям.
Коли вперше відчули в собі дар імітатора?
— Я народився у прекрасному місці — в селі Шевченкове, біля Вилкового. Якось на полі я змагався з дівчатами, хто більше кукурудзи назбирає. Я підкрався і захрюкав, наче дикий кабан. Дівчата з переляку порозбігалися.
Де навчалися?
— Після 8-го класу вступив до Дніпропетровського театрального училища. Але мене взяли на ляльковода, а я хотів бути актором, тому повернувся у школу. Після дев"ятого вступив уже в естрадно-циркове. Але зі школи мені документів не віддали, довелося закінчувати 10 класів. І вже тоді вступив у театральний. Без блату, сам. Пам"ятаю, жив у гуртожитку на Лук"янівці. Звідти було видно телевежу. Я на неї молився, як на Бога, — сміється.
В університеті імітували викладачів?
— Не встиг. На другому курсі пішов у армію. Малював молодим офіцерам порізи, синці. Відмазував їх від бігу в повному спорядженні. Тато до сьомого класу боровся з моїми фокусами, а потім здався. Мабуть, хотів, щоб я був фізиком чи бухгалтером. Зате я грав у духовому оркестрі й був начальником шкільної міліції. Моя бабуся була зачинателькою усіх вечорниць. А дід виготовляв скрипки й гітари. Він отримав освіту по сусідству — в Румунії. Напевно, від нього мені передався слух.
Юрій розповідає, що першою його роллю була Баба Яга у програмі "Мультфільм на замовлення".
Зімітував 74 голоси, 35 звуків і 9 мов
— Говорив голосом Георгія Мілляра, який грав Кощія Безсмертного, пам"ятаєте, да? "О дорогуша, — промовляє голосом Яги, — садись на лопату". Баба була каверзна, а я зробив із неї добру бабусю. Дітки мішки листів мені писали: "Приезжай к нам, мы тебе на крыше сено приготовили, будем жить, здесь море близко".
Як ви потрапили до Книги рекордів України?
— У 6-му чи 7-му класі мені потрапили до рук вирвані з книжки листки Книги рекордів Гіннеса. Цікаві були рекорди і трохи божевільні, "хто голосніше крикне", наприклад. А потім пригадав ту книгу. Зімітував 74 голоси, 35 звуків і 9 мов. Коли відсилав касету, друзі радили написати, що вона коштує тисячу доларів, щоб не згубили. Я не послухався, і касета загубилася. Другу я віддав подрузі-журналістці, яка їхала до Лондона. Стояв 300-й на черзі, доки мене розглянуть. У листі, правда, знизу була приписочка: "Щоб розглянути справу позачергово, пришліть 400 фунтів". Але мені здавалося, що тоді я куплю свій рекорд.
Тільки чоловіків імітуєте?
— Із жінок — лише Зикіну. Жінку і дитину відтворити важко. У мене ж баритональний тенор, хоч можна спробувати фальцетом. От можу індійську співачку — Лату Мангешкар — показати. Ця жінка 50 років співала в усіх індійських фільмах. У 72 роки могла заспівала дівочим голосом, це дуже дивно. Японці навіть хотіли після смерті купити її голосові зв"язки.
Ви палите?
— Так, поки що це не заважає. Знаю випадки, коли людині треба було посадити голос — і вона курила "Бєломорканал". Щоб був такий низький, бархатний, — каже звабливо. — У моїй сім"ї ніхто не курить, а я балуюсь.
У вашій родині ще хтось імітує?
— Син Олексій хоче бути режисером. Уже знімає фільми. Прошу його: "Ану покажи мені "Раммштайн". Схоже! Син надихнув мене записати другий диск із пародіями на "Мумій Троль", "Океан Ельзи", Йосипа Кобзона, Вахтанга Кікабідзе. А доньці Анастасії три роки. Вона мене інколи впізнає у Сімпсонах: "Папа, папа!". Це наш улюблений серіал.
1967 — народився у с. Шевченкове біля Вилкового Одеської області
1984 — вступив до Київського театрального інституту
1985 — служив на китайському кордоні
1988 — озвучував "На добраніч, діти" на УТ-1
1990 — одружився з Оленою
1992 — народився син Олексій
2002 — рекордсмен Книги рекордів України
2002 — народилася дочка Анастасія
2006 — побив свій власний рекорд у Книзі рекордів України
2 
1
Коментарі