"Мене закрили сутенери і півтора тижня тримають. Адреса: Київ, вулиця Виборзька, 12, четвертий поверх"...
Такий дзвінок 27 квітня отримав директор реабілітаційного центру "Життя без оков" у Краснобірці на Житомирщині Володимир Сокіл, 34 роки.
— Дзвонила Юля, яка лікувалася в нас від наркоманії, а потім утекла, — пояснює він, сидячи в сріблястому "Мерседесі" свого друга Валентина — колишнього працівника спецназу.
Ми в"їжджаємо в дворик на Виборзькій — із дитячим майданчиком, великою кількістю припаркованих машин і баками для сміття. Під під"їздом п"ятиповерхівки вже чекає група людей. Усі ці хлопці й дівчата — колишні наркомани, проходили реабілітацію в центрі "Життя без оков". Вони піднімаються на четвертий поверх і ногами вибивають двері однієї з чотирьох квартир. Володимир викликає міліцію.
У однокімнатній квартирі біля стіни ліжко з несвіжою білизною. На канапі сидить заплакана брюнетка в джинсах і майці з глибоким декольте. Біля неї двоє молодиків у спортивному одязі — 25-річний Олександр і 27-річний Юрій.
У глибині кімнати ще одна дівчина — фарбована білявка Іра, десь років 25.
— Бухнули, вона заснула, — пояснює та, матюкаючись. — Навіщо було міліцію викликати?
— Заберіть мене звідси! — кричить 28-річна Юля. — Отдыхайте, родные! — сердито кидає молодикам. Жінка каже, що вони сутенери.
Сокіл садить Юлю в "Мерседес". Вона плаче: скаржиться, що Олександр сильно вдарив її у вухо, нічого не чує. А ще бив по нирках та печінці, тепер важко ходити.
— Я не можу спати! — жаліється вона хрипло. — Сняться жахи, божеволію.
Удруге ми зустрілися за три дні. За цей час Юлія відіспалася вдома в Сокола, синці на повіках зійшли. Але на ліве вухо досі не чує. Вбрана дівчина цього разу скромно — в чорну футболку. Волосся вимите.
З Іркою Саша — так, приходить у ліжку погарцювати
Йдемо до кафе. Юлія зізнається, що з центру соціальної реабілітації втекла до Радомишля. Там познайомилася з дівчиною та хлопцем, який недавно звільнився з тюрми.
— Я їх випадково зустріла, — шморгає носом. — На день народження запросили. У тій хаті в Радомишлі варили мак. Я кілька разів укололася. Через тиждень стало недобре. Температура висока, встати не можу. Тільки прокинуся — одразу дають "ширку" й горілку. У мене був такий передоз, що думала — помру.
Юлія говорить, що за півтора тижня схудла на 15 кілограмів. Годинами лежала непритомна. Тоді в її квартирі з"явився молодик, який представився Юрою.
— Сказав, що відвезе мене до Києва, — гріє долоні об гарячу чашку. Руки в неї трусяться. — Ми заїхали в реабілітаційний центр за речами. Сестрам соромно було дивитися в очі. Він повіз мене на Виборзьку. Мене трусило так, що не могла дійти до туалету.
Розповідає, що в помешканні вже були Іра і ще одна Юля. Хлопці приносили їжу і наркотики. Годували дівчат піцою та куркою-гриль. За чотири дні Юлі сказали, що вона винна господарям кілька тисяч гривень за житло, харчі, "ширку" та догляд. І 400 — за таксі, на якому Юра привіз її з Радомишля.
Дівчина дізналася, що 20-річна Юля та Іра — проститутки.
— Що, думаєте Ірі — 25? — сардонічно усміхається. — Їй лише 15. Сашу любить, вірить, що вони одружаться. З клієнтами спить безплатно, аби йому було за що жити. А він уже місяць живе з колишньою проституткою, 20-річною Танею, в неї є маленька дитина. Вона теж тримає повій, тільки в іншій точці. А з Іркою Саша — так, приходить у ліжку погарцювати.
Юлія розповіла, що на трасу її відвезли примусово. Телефонний записник відібрали. Увечері одягали в коротку спідницю, шкірянку, давали наркотик. Вона кололася й сідала в машину сутенера. Увесь заробіток забирали.
— За квартиру щодня треба було віддати 150 гривень. 200 — за Сашкову машину. 160 — патрулю, 250 — відділу із боротьби з незаконним обігом наркотиків, 750 — поліції моралі. Під"їжджає клієнт, замовляє повію, — совгається вона на стільці, — платить гроші, виїжджаємо в лісочок. Головне — встигнути кофтинку зняти, щоб видно було, навіщо приїхали. Тут з"являється патрульна машина і штрафує мужика за те, що зняв проститутку. А мене садять у "бобік" і за п"ять хвилин відпускають.
Юра займається татуюванням, раніше судимий, — веде далі. — У них із Сашком є точка на Жмеринській. Там сауна, номери. Саша косить під таксиста. Сидить у авто на кільцевій біля шашличної "Білий континент" і стежить, як працюють дівчата. Хто хоче орального сексу чи звичайного — в сусідній лісочок. А хто бере проститутку на годину-дві, їде на Жмеринську. Юра в машині з битою сидить: п"янь відганяє.
— Тебе клієнти били? — питаю.
— Ні, адже до дівчат ставляться так, як вони себе поставлять. Я не видрючувалася, поводилася нормально, — дивиться в очі Юля. — Будеш клієнту грубити, дратувати його — по голові дадуть. Якось двоє п"яних далекобійників почали бити малу Ірку, а Сашка сховався за склом і мовчить. Аж поки я з палкою не вискочила і не відігнала їх. Одній проститутці голову відбили за те, що в клієнта мобільник украла. А в неї син маленький. А скільки там неповнолітніх стоїть — по 13–14 років! Найбільше на кільцевій повій із Донецька та Харкова.
Запитую, що вона відчула, коли вперше переспала з клієнтом.
Юля починає плакати.
— Тебе мають, а ти плачеш, — витирає сльози. — Уперше мене зняв якийсь Володя. Сидить, розмовляє, а я трясуся. Потім на ніч зняли міліціонери. Поїхали в баню розважатися, — закриває руками обличчя. — Взяли одну 17-річну, двох 15-річних, двох вагітних і мене. Тих дівчат мало не порозривали. А мені попався такий крутелик — весь у золоті, шкірі. Проговорив усю ніч. Із п"яти разів, що я виїжджала з клієнтами, — усміхається Юля, — двічі потрапляла на чоловіків, яким просто треба було виговоритися. Я киваю, слухаю і на годинник дивлюся. 60 хвилин пройшло, речі забрала — і тікати. А один нафтовий бізнесмен попросив вечерю зготувати. Зробила салат із крабових паличок і помідорів. Він сказав — смачно. Пропонував залишитися на тиждень, але я відмовилася.
150 гривень — оральні ласки,
200 — статевий акт,
250 — за годину з повією
До нас черги стояли, — хвалиться. — Саша забезпечував презервативами, і ніяких садо-мазо. Хоча батогом годинку помахаєш — і маєш 100 доларів. Іноді виїжджали за викликом у готель, але по квартирах не ходили. Іра колись поїхала: у хаті виявився не один, а троє мужиків. ґвалтували її, а потім ножем ногу розпороли. А одного разу її кинули в багажник і втекли. Сутенер ледве машину наздогнав.
Юлія каже, що розцінки на дівчат в Олександра звичайні: 150 гривень — оральні ласки, 200 — статевий акт, 250 — за годину. Говорить, що віддала борг і попросила, щоб її відпустили. Але хлопець заявив, що на неї — великий попит.
— Збирався виліпити з мене елітну повію. Купити хороший одяг, зробити зачіску, манікюр... Одного разу до мене підрулили інші сутенери на джипі — обіцяли більше платити.
Юлія росла в благополучній сім"ї: тато — заступник начальника транспортного цеху, мама інвалід 2-ї групи, пережила рак головного мозку та матки, але працює на м"ясокомбінаті. У Кременчуці Юлія має квартиру.
У 16 років дівчина почала зустрічатися з бізнесменом Миколою Антоненком. Каже, що була від нього вагітна, збиралася заміж. Але Микола загинув у 22 роки: за два місяці до весілля його вбив друг — за $3 тисячі. Юля потрапила до лікарні з сильною кровотечею на третьому місяці вагітності. Врятувати дитину не вдалося. Каже, то це був єдиний чоловік, якого вона любила.
— Потім жила із Сашком на прізвисько Бізон. Він торгував героїном. У 18 років отримала умовний строк за наркотики, але в тюрмі не сиділа — Бізон викупив. Після цього втік, більше я його не бачила.
У 23 роки познайомилася з 29-річним Олександром на прізвисько Слон — колишнім засудженим. Прожила з ним чотири роки. Сім місяців сиділа в КПЗ — знову за наркотики, але до суду не дійшло.
— Я попросила маму віддати мене в наркодиспансер, але стало ще гірше. Туди проносили кілограми наркотиків. Батько не хотів зі мною говорити, старший брат відрікся: він у нас спортсмен. Із центру реабілітації мене зустрічав Слон. Сказав, що має для мене п"ять подарунків. Думала — п"ять троянд, а він простягнув повний шприц на п"ять кубиків.
На Виборзькій Юлія напоїла Юру, і він забув заблокувати мобільний телефон. За два дні до того знайшла під килимом свій записник. Набрала номер Сокола.
— Я вже два тижні сплю без галюцинацій, — радіє тепер вона. — У наркоманів притупляється нюх, а я вперше за багато років чую, як пахне листя. Хочу зустріти коханого, народити йому дітей. Приховувати минуле не буду. І шукаю роботу — я ж колись працювала продавцем в "Адідасі", а потім барменом.
1978 — народилася в Кременчуці
1994 — уперше понюхала героїн
1996 — систематично вживає наркотики
1996 — умовно засуджена за зберігання наркотиків
1998 — продавець у кременчуцькому магазині "Адідас"
1998–2000 — бармен у диско-барі в Кременчузі
2005 — сім місяців сиділа в КПЗ за торгівлю наркотиками
2005–2006 — 9 місяців реабілітації у центрі "Життя без оков"
17–27 квітня 2006 — займалася проституцією
Із травня 2006 — живе у Володимира Сокола, доглядає за його п"ятьма дітьми. Наркотиків не вживає
5 
1
Коментарі