52-річний Юрій Олійник із Кіровограда п'ять разів був одружений. Чотири — офіційно. З однією жінкою жив у цивільному шлюбі.
— Усіх жінок уже не зовсім пригадую, а тьощ помню, — розказує Юрій Сергійович. — Були хароші. Но в кожної людини свої таракани.
Уперше одружився в 25 років.
— Із жінкою почті не жили. Їй 17 було — молода, аби погуляти ще. Удома по вечорах не застанеш. А теща Лідія Миколаївна — нічого була. І наготувати, і постірати. Усе за дочку робила. Тільки одне не нравилося: доньку прикривала. Тієї нема вдома — теща доказує, що на город поїхала, чи ще кудись по ділу. А жінка приходить вночі — із дівчатами гуляла. Я терпів, думав, образумиться. А тоді моя Валька пішла до когось жити. Тьоща вибачалася за дочку. Але шо — розвернувся й поїхав.
Найгірша з п'яти тещ була наступна. Із другою дружиною, Вірою, Юрій Сергійович переїхав у селище Побуське на Кіровоградщині. Збудували дім. По сусідству купив будинок для Віриної матері — Ярини.
— Подла була, — згадує. — Переїхала, хазяйство завела: свині, бичок. Потім давай скаржитися, що немощна. Прийшлося мені порати і своє, і її хазяйство. А кабана заколе — кличе сусідів, друзів, дочку, онуку. А мене не зве на шкварки. Даже Вєра моя сердилася. А теща їй казала: "Він мені ніхто". На завтра до дочки біжить, щоб я поміг. Вєра з ласкою — піди, Юра, хліва вичисти. Так я й був за найомного работніка. Вєра, голубка моя, померла од раку. Хату я нашій дочці оставив.
Юрій поїхав на заробітки в російський Норильськ. Зійшовся з чукчею.
— Жінка була в мене така собі, миршавенька, — каже. — А от тьоща — ото женщина. Красіва, розумна, хазяйка. Робила вчителькою.
Із третьою дружиною не розписувалися. Розбіглися за два роки, каже Юрій Сергійович.
Четверта дружина, Маргарита, настояла на офіційному шлюбі. У неї була доросла донька. Тещі Юрій не сподобався.
— Чіплялася. Де б не сів чи не став — усе не так. Із роботи йду — теща час засікає. Якщо за 15 хвилин не доходжу додому — скандал. Тому біг бігом, бо звинуватять у зраді. Із кимось словом перемовитися не можна було. Якось із базару приніс петрушки. Теща носом крутить — їй зелень смердить мерцем.
Коли теща кудись їхала — Юрій із дружиною раділи.
— Як в анекдоті — маму на поїзд відвожу, а сам чуть паровоза не цілую, — сміється. — У вихідні з жінкою могли хоч побалуватися, шоб через стіну ніхто не слухав.
Теща підговорила онуку-підлітка, щоб та розказала матері, наче вітчим до неї чіплявся.
— Зробили з мене педофіла, — каже Юлійник. — Жінка в міліцію написала заяву. Я не видержав. Прийшов до тьощі, кажу: "Спасіба, мамо, за все". Зібрав сумку й вернувся в Україну. Потім дружина писала листи, дзвонила, щоб повернувся. Перепрошувала. Мати для доці, я так поняв, знайшла кращу кандидатуру. Узнав від знакомих, що не склалося в них. Так Маргарита й досі сама. Теща пару разів звонила, у гості запрошувала. Но мені як відрізало.
У Кіровограді Юрій купив двокімнатну квартиру. Вісім років живе з дружиною Оленою.
— Думав, більше не женюся. Але тяжко без жінки, — пояснює. — Варити я не дуже вмію, а пиріжки-голубці люблю.
Дружиною і тещею задоволений.
— Діти вже дорослі, живуть окремо. І моя дитина приїжджає, і Люсині. Теща Марія Павлівна — хароша попалася. Три роки тому під машину попав. Із почками проблема, селезінку викинули, чотири місяці на витяжці лежав. За мною теща вхажувала.
1 
1
Коментарі