Ексклюзиви
Вівторок, 21 серпня 2018 05:10

"У пологовому поруч із сином поклали заяву на відмову"

У ресторані готелю "Редісон Блу" на столичному Подолі 13 дітей із синдромом Дауна сервірують столи, шестеро на кухні нарізують овочі великими ножами. Всі вони — учасники проекту "Перспектива 21–3", який започаткувала благодійна організація "Даун Синдром". Навчаються у столичній школі, де відкрили три класи для "сонячних" дітей. Крім дисциплін для загального розвитку, їх готують до роботи у сфері послуг. У готелі вони проходять практику.

— Коли мій син з'явився на світ, поряд із ним поклали заяву на відмову. Пропозицію одразу відкинула. Знала, що буде важко, та забрала дитину, — розповідає ініціаторка проекту Аренда Василенко-ван де Рей. 16 років тому переїхала з Нідерландів в Україну. Виховує сина 14-річного Петра. — У Нідерландах дітей із синдромом Дауна не намагаються ізолювати. Там про них піклуються і роблять усе для їхньої соціалізації. При школах створені спеціальні класи, де дітей готують до роботи у сфері послуг. Працевлаштуватися їм легко, бо заклади мають угоди з роботодавцями. Вирішили і в Україні запустити такий проект. Та вітчизняні компанії поки що бояться брати людей із синдромом на роботу. Почали співпрацю із міжнародними, бо в них цього страху немає.

13-річна Дарія Семенова розставляє тарілки, ножі та виделки. Вона має світле волосся, вбрана у вишиванку.

— Донька любить готувати і спілкуватися з людьми, — розповідає її мати Тетяна. — Коли бачить на вулиці літніх людей, які просять милостиню, ніколи не пройде мимо. Каже: "Дай мені кілька гривень. Хоч щось кину, бо шкода їх". Удома вона щоранку готує всім каву, а у вільний час глядить свою 6-місячну племінницю. Раніше Даша хотіла бути офіціанткою, бо подобалася форма. Тепер мріє стати пекарем.

За годину в ресторані збираються вчителі та батьки дітей. Сідають за столи. Стажери разом з офіціантами розносять салати та піцу.

— Вдома батькам завжди допомагаю, — говорить Артем Музиченко, 14 років. — Мені подобається готувати, застеляти ліжка й витирати пил. У нашій квартирі моя кімната — найчистіша. Та майбутню професію з цим пов'язувати не хочу. Працюватиму з батьком. Він робить меблі.

Батько хлопця обіймає сина за плечі:

— Недавно разом з Артемом робили шафу. Він помагав клеїти та шліфувати деталі. Тоді навчився забивати цвяхи. Артем добре все засвоює, якщо регулярно це повторює.

Президент організації "Даун Синдром" 41-річна Олена Большаніна по черзі підходить до вчителів і батьків. Вона виховує доньку Іванку, 3 роки. Дівчинка має синдром Дауна, відвідує звичайний дитсадок.

— Я 17 років працювала в міжнародній компанії, — розповідає Большаніна. — У своїй кар'єрі досягла вершин. Коли народилася Іванка, звільнилася з роботи. Знала, що змалку з такою дитиною треба багато займатися. Краще за мене цього ніхто не зробив би. Зараз донька ходить у садок, а я можу працювати. Своє життя вирішила присвятити допомозі людям із синдромом Дауна. Знаю кількох, які працюють у дитячих садочках і хоспісах. Вони наполегливі, турботливі, працьовиті й уміють відчувати людей.

Зараз ви читаєте новину «"У пологовому поруч із сином поклали заяву на відмову"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода