Хмельничанка 17-річна Тетяна Коцюба викрала дочку в Олени й Сергія Халдєєвих. Із немовлям подалася до свого хлопця на Черкащину. Видавала маля за своє.
3 вересня 20-річна Олена Халдєєва з чотиримісячною Валерією поїхала у жек оформити довідки для отримання допомоги на дитину.
— Зустріла Таню Коцюбу, — розповідає. — Спитала, чи не могла б вона постояти з дитиною, доки я оформлю документи. Таня погодилася. Я написала заяву, поставила якісь печатки й вийшла із жеку хвилин через 20. Ні Тані, ні коляски не було.
Олена добре знала Тетяну: п"ять років жили в одному під"їзді, ходили до однієї школи.
— Я подумала, що вона кудись відійшла, — каже Халдєєва. — Хвилин через 40 почала нєрвнічати. Знайшла її телефон, але Тетяна не брала трубку. Скинула їй СМС: "Іди бігом до жеку". Прийшла відповідь: "Я на уроках. Хто це?"
Потім домовилися за годину зустрітися в центрі міста. Тетяна не прийшла. Її мобільник не відповідав.
— Тоді ми з Сергієм злякалися, — продовжує Олена. — А що, як Валєра буде плакати, а та їй рота закриє чи ще щось?
Олена Коцюба, старша сестра Тетяни, знайшла її щоденник. Прочитала, що кілька тижнів тому Таня ходила до пологового та дитячого будинків, щоб узяти дитину. Їй відмовили. Із записів було зрозуміло, що Тетяна рахувала тижні вагітності. На другому місяці в неї стався викидень.
Халдєєви повідомили у міліцію про викрадення дитини.
— Ми цілу ніч не спали, — говорить Олена. — Мене заспокоювали, щоб молоко не пропало. Батько з чоловіком шукали її по барах, ресторанах, вокзалах, дворах.
Уранці Олена Коцюба зателефонувала до Володимира Мельника, з яким зустрічалася сестра.
— Таня передзвонила і сказала, що в Борисполі, — розповідає Халдєєва. — Але ми чули, як кудахкають кури, зрозуміли, що вона в селі. Брехала, що дитину разом із коляскою залишила біля жеку.
Міліціонери з"ясували, звідки був дзвінок. Двома машинами поїхали до села Ладижинка за 30 км від міста Умань на Черкащині. Там живе Володимир Мельник.
На порозі будинку в Ладижинці зустрічає чорнявий чоловік.
— Про що говорити? — 21-річний Володимир Мельник нервово закурює. — Ми майже три роки з нею зустрічалися. Вона до мене приїздила, я в Хмельницькому бував. Якось дзвонить і каже: я вагітна. Мала народжувати восени. А 23 серпня повідомила, що два дні тому народила сина.
3 вересня ввечері Мельник зустрів Тетяну в Умані на автовокзалі.
Ми чули, як кудахкають кури. Зрозуміли, що вона в селі
— Таня виходить з автобуса, а дитина вся в рожевому! — згадує він. — Питаю, чого син у рожевому. А вона: в нас дівчинка. Я ходила до ворожки, то вона сказала нікому не говорити, що дівчинка народилася. Забрав їх додому.
— Ми покупали дівчинку, знайшли одяг старшого внука. А вона плаче й плаче, незрозуміло чого, — каже мати Володимира 47-річна Світлана Григорівна. — І ще роздивилися, що пуповина в дівчинки давно зажила. Вагітною Таню ми не бачили. Коли всі поснули, я малу на руки взяла, поцілувала в лобик. А душа до дитини не лежить. Думаю собі: ну змирися, бабо. Старша донька в Умані купила все необхідне: памперси, одяг, їжу. Наступного дня сіли обідати — родини справляли. А тут міліція приїхала. Тетяну забрали в Умань.
Володимир поїхав із нею:
— Я ніяк не міг збагнути, чому нас затримали. Міліціонери мені дорогою розповіли, що Таня дівчинку вкрала в подруги.
— Це вийшло спонтанно, — пояснює телефоном Тетяна. — Стрільнула дурість у голову. Жалкую про те, що сталося. Коли зрозуміла, що з рук мені це так не зійде, скинула Альоні СМС, щоби пробачила. Але якби в мене вкрали дитину, то я б ні за що не пробачила.
Тетяну Коцюбу до суду випустили на підписку про невиїзд. Їй загрожує до п"яти років в"язниці.
13 
1
Коментарі