— Як пішов на пенсію, у мене почалося нове життя, — каже киянин 76-річний Віктор Коренчук. — Почав торгувати лікарськими травами і грибами. У 70 написав перший роман "Лицар тихого полювання" і став лауреатом конкурсу "Коронація слова".
Із Віктором Кіндратовичем зустрічаємося в його двокімнатній квартирі на вул. Маршала Гречка. Його обличчя чисто поголене, сиве волосся акуратно зачесане набік. Блакитна сорочка з накрохмаленим комірцем заправлена в чорні брюки. Віктор Кіндратович запрошує до вітальні. Сідає за стіл із ноутбуком та плазмовим телевізором.
— Коли вийшов на пенсію, в мене сталося зразу дві трагедії: померла мама, а за нею — дружина. На нервовому ґрунті почали чіплятися хвороби, а традиційна медицина не допомагала. Тоді сів читати книжки про лікарські рослини і гриби. Усе життя їх купував, але за роботою читати не було часу. На пенсії перечитав усі. Разом із тими книжками ходив по лісах і полях, бачив якусь рослинку й шукав її у книжці. Готував із них чаї та настоянки, вони поправили моє здоров'я. За два роки вивчив усі лікарські трави і гриби. Почав збирати не лише собі, а й на продаж.
На базарі Віктор Кіндратович торгував вісім років.
— Пішов торгувати від безвиході. Пенсія була мала. За кілька років з'явилися постійні покупці. За день міг продати 20-30 банок грибів. По них їздив приміськими електричками. Усі напрямки об'їздив. Тепер знаю, що в якому лісі росте.
На початку 2000-х Віктор Кіндратович почав писати роман "Лицар тихого полювання" — про чоловіка, який збирав гриби і продавав їх на базарі.
— Друкував роман на друкарській машинці. Зробив 10 редакцій. Як закінчив, надіслав на конкурс "Коронація слова". Там мені дали шосту премію і тисячу гривень.
Віктор Кіндратович знімає з серванту дві картини з пейзажами.
— Це я намалював. Після школи закінчував художнє училище. Якби не почав писати книжку, то малював би. Картини продавав би на Андріївському узвозі.
2 
1
Коментарі