середа, 21 липня 2010 08:13

Тисячу іграшкових солдатиків зібрав Володимир Дмитрієв

У колекції киянина 43-річного Володимира Дмитрієва близько 1000 іграшкових солдатиків. Незабаром частину його колекції покажуть на виставці радянської іграшки у США.

— Скільки? 40 гривень? А трохи дешевше? — прицінюється Володимир до дерев"яного паровозика на барахолці столичного Куренівського ринку. Купує іграшку за 35 грн.

— Це я не собі. В Умані маю знайомого, який збирає справжні старовинні автомобілі, колекціонує будь-яку техніку, — пояснює.

— Один мужик тут на ринку хвалився, що продав заводний моторолер ленінградського заводу 1930-х. Я йому: "Ех ти, можна було за 300 доларів віддати". Мені зараз уся іграшка цікава, особливо Київський завод імені Ватутіна. Його відкрили 1944-го, щоб відволікти дітей від гри з боєприпасами. Старі робітники розповідали містичні історії, як під час бомбардувань механізми заводних зайчиків умикалися. Сотні іграшок на складі починали бити в барабани, аж ставало моторошно.

Пропонує поїхати до Музею іграшки на Кловському узвозі. Там виставлено частину його колекції.

— Удома в мене тільки один невеликий стенд, усе інше в скринях запаковане, по двох квартирах розкидане, бо в одній не вміщається.

Збирати солдатиків Володимир почав із 11 років.

— Побачив у знайомого набір іграшкових піратів. Вони були не схожими на звичайних радянських солдатиків — залізних і пласких. Такі виробляли на Донецькій фабриці іграшок. Там, крім піратів, випускали набори вікінгів, ковбоїв, індіанців, лицарів, римлян, єгиптян. Фабрику відкрили у середині 1970-х, коли держава вирішила звільнити жінок від праці на шахтах. За кордоном закупили старе обладнання американської фірми "Марктойз", що спеціалізувалася на солдатиках. Серед радянських хлопчаків відразу з"явилася легенда, що восьмого індіанця в наборі — фігурку пораненого стрілою — заборонили через жорстокість. Хоча в наборі "американських піонерів" є солдатик із рваною раною на спині, якого не забороняли. Тільки недавно я дізнався, що просто на донецькому заводі п"яні робітники запороли прес-форму пораненого індіанця.

Згадує, що донецькі солдатики були дефіцитом.

— Один аматор бойового мистецтва джіу-джитсу змушував мене перемальовувати для нього з книги три прийоми — в обмін на одну фігурку. Грався солдатиками років до 14. Але в нас майже не випускали набори протиборчих сторін. Бувало, навіть радянських солдатів перефарбовували на німців, аби воювати. Коли йшов у армію, сховав свої скарби на горищі. Повернувся, виявилося, що іграшки погризли щури.

У музеї дістає з сумки загорнуту в папір фігурку льотчика-чкаловця  із пресованої гуми.

— Це перлина моєї колекції. Купив у одного харків"янина за 160 доларів. Готовий був і 180 віддати. Це дуже рідкісний солдатик 1930-х  ленінградської фабрики "Червоний трикутник". У Москві такі бачив погано збережені, а на цьому, бачите, залишилася "рідна" фарба.

Запитую про вік колекціонерів.

— Немає тільки молоді, яка виросла на комп"ютерних іграх. Раніше іграшка примушувала уяву дітей працювати, кожні два роки проходила перереєстрацію в художній раді у психологів, художників. А тепер віртуальні світи вигадує машина. Коли був іще Сінний ринок у Києві, продавці мені казали, що маю конкурента — американського військового аташе, який теж збирав радянських іграшкових вояків 1930-х. Людина, яка не розуміється на тонкощах, може за гривню продати і радіти, що позбулася мотлоху. Їжджу в Москву приблизно раз на два місяці. Один продавець у "Вернісажі" за кожного солдатика просить по 150 доларів. Я б одного взяв, але він тільки по три штуки продає. У Харкові з"явилася фірма, яка дуже кустарно копіює довоєнних солдатиків. Продають їх по 60 гривень. Підробку професіонал відрізнить одразу.

Зараз ви читаєте новину «Тисячу іграшкових солдатиків зібрав Володимир Дмитрієв». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути